+1 Київ
Видання пише, що Дмітрієв тоді взявся шукати надійних людей у селах навколо Києва, які б передавали інформацію про просування ворога і допомагали коригувати вогонь.
"Це були дуже різні люди, але всі несамовито "заряджені". Дехто не встиг виїхати і потрапив в окупацію, а дехто на прохання штабу повернувся в села, що опинилися у "сірій зоні", – ідеться в матеріалі.
Серед тих, про кого згадав Дмітрієв: бізнесмен та автоспортсмен Володимир Петренко (Гавронщина), син самого Тихохода (Буча), Олександр Александрович і Микола (Лютеж і Козаровичі), охоронець бази Київського дорожнього управління (сидів на даху свого підприємства у Капітанівці), Марія та сім'я місцевого єгеря (Синяк), телеведучий Олекса (Михайлівська Рубежівка), товариш по автоспорту Сергій із дружиною (Озера), у Демидові – прибиральниця, яка працювала у приятеля Тихохода, ще двоє хлопців – на тартаку й один – біля тамтешнього мосту, у Луб'янці – місцевий тракторист, у Гостомелі – єгер Олександр із кумом, – "і ще десятки інших людей".
Якщо в потрібному селі військові не мали "очей", то намагалися знайти надійного чоловіка, який добре знає місцевість, – у такий спосіб виходили, зокрема, на лісівників і мисливця, якого раніше ловили ці лісівники.
"Мисливець зазвичай спілкувався смс, писав, приміром: проїхали два "човники" з окупованої Катюжанки туди-то. "Човниками" [інформатор] Дід позначав російські броньовані машини піхоти. Уніфікованого шифру для всіх коригувальників не існувало, свідчить Тихоход, кожен називав техніку словами-символами, які йому видавалися доречними, а у штабі запам'ятовували і призвичаювалися", – написав "Главком".
У матеріалі вказано, що жоден, кого просили коригувати вогонь, не відмовився від цього, "ба більше, люди, за словами Тихохода, "впіймали кураж", побачивши, що, коли передають координати цілі, туди прилітає", тож перші тижні повномасштабної війни "всі працювали, мов заведені, начебто не відчуваючи втоми".
