+6 Київ
"Моя улюблена історія сталася на Харківщині. Ми там займалися диверсіями", – зазначив він, відповідаючи на запитання про фронтові історії і нестандартні ситуації.
За словами військовослужбовця, фронт там був динамічний і лінія зіткнення постійно переміщалася: "якесь село звільнялося, якесь – займалося". У таких умовах захисникам вдавалося заходити в тил ворогу й робити мінні закладки, на яких підривалася техніка російських окупантів.
"І от одна з таких закладок була біля села Дементіївка. Там підірвався на одному перехресті спочатку БТР, а за два дні підривається там же танк. Нам повідомляють у штабі: там палають танк, БТР. Я кажу: "Значить, ми туди йдемо". По-перше, можна щось затрофеїти, можна подивитися, що залишилося. Ідемо уп'ятьох: я попереду, дивлюся, значить... Це ж територія, де тільки бої відбувалися. Щось може бути заміновано, розтяжка. Я дивлюся під ноги, щоб нічого не підчепити, і чую ззаду мій побратим каже: "Дімо, бобер". Я думаю: "Який бобер?" Іду далі. Він уже кричить: "Дімо, бобер!" Я повертаюся на нього і говорю: "Що за бобер?" Він каже: "На тебе бобер біжить". А ми проходили якраз річку, я повертаю голову – метри два бобер просто переді мною, на мене вже кидається фактично. Я плигаю від нього, він – на мене", – розповів він.
Лінько припустив, що група військових ішла недалеко від місця, де було потомство бобра – імовірно, тварина захищала сім'ю.
"Мабуть, десь там були їхні діти маленькі. Мені хтось кричить уже там: "Стріляй!" Я думаю: "У бобра я точно стріляти не буду". Він в останній момент від мене віплигнув, я від нього – розійшлися. І таким чином не "затрьохсотився" від бобра, хоча це було б дуже епічно, – додав екснардеп. – Так, наш бойовий бобер. Тому ми з ним порозумілися".
