Алексієвич про скасування виступу в Одесі: У Росії я бандерівка, русофобка, в Україні пишуть, що я не люблю українського народу

Під час війни людям складно зберегти нормальну психіку. Таку думку в ефірі радіостанції "Эхо Москвы" висловила білоруська письменниця, лауреат Нобелівської премії Світлана Алексієвич, коментуючи скасування зустрічі з читачами в Одесі.

"Це все залежить від людей. Це просто свідчить про той градус відчуття небезпеки, ненависті, які оселяються в людях. І я ще раз повторю, це стосується всіх. Під час війни просто дуже складно людям зберегти нормальну психіку", – сказала вона.

Ситуацію з погрозами письменниця оцінює "з поганим знаком".

"А що, хіба цього не відбувається в Росії чи цього не відбувається в Чечні? Ну, про що ви говорите. Ми живемо зараз у досить жорстких умовах. Якщо цей гачок спущено, то всього можна очікувати. Не можна сказати, що тільки в Україні. У Росії я бандерівка, там пишуть, ща я русофобка. Тут [в Україні] – що я не любила українського народу, хоча в мене в житті не було людини, яку б я любила більше, ніж мою українську бабусю. І я дуже люблю Україну. Але як це все складно довести. Ви опиняєтеся заручником якихось ситуацій. Найголовніше – не дозволити собі допустити до себе в серце ненависть", – зазначила Алексієвич.

За словами письменниці, вона собі такого не дозволить.

8 серпня в Одесі скасували зустріч з Алексієвич у місцевому Зеленому театрі. За кілька годин до заходу ім'я письменниці з'явилося на сайті "Миротворець". Підставою для цього став виступ Алексієвич у США у 2016 році, під час якого вона звинуватила українців у причетності до Голокосту. Пізніше інформацію з "Миротворця" прибрали, але захід вирішили не проводити. "Нобелівський лауреат дала зрозуміти, що виступ у такій атмосфері буде для неї некомфортним", – зазначили організатори.

Світлана Алексієвич у 2015 році здобула Нобелівську премію за "поліфонічні тексти, увічнення страждання і мужності в наш час". Письменниця народилася в українському Івано-Франківську, згодом її сім'я переїхала в Білорусь. Із початку 2000-х вона жила в Західній Європі, у 2013 році повернулася на батьківщину. Книги Алексієвич присвячені життю пізнього СРСР та пострадянській епосі. Найбільшу популярність письменниці принесли твори "У війни не жіноче обличчя", "Цинкові хлопчики", "Чорнобильська молитва" тощо.