+3 Київ
Український журналіст, головний редактор тижневика "Зеркало недели" Юлія Мостова заявила, що хотіла б виїхати із країни, проте залишиться. Про це вона написала у блозі на сайті ZN.UA.
"Я хочу поїхати. Кудись туди, на Захід, услід за мільйонами беручких, працьовитих, підприємливих, розумних. За мільйонами тих, хто сподівався й навіть боровся, але втомився. Хто віддав перевагу своєму вітрячку перед донкіхотством. Хто слав гроші сюди, а тепер забрав дітей і відчалив, кинувши стареньких та фразу на прощання: "Життя одне, і йде воно в один бік", – зазначила вона.
Мостова додала, що хоче поїхати від "нереалізованої Незалежності".
"Бо, озираючись назад, не можу позбутися думки, що політичний клас використовував незалежну Українську державу тільки з однієї метою — розкрасти. Ми втратили території, усохли в демографії, майже добили медицину, освіту і промисловість, убили науку. Зате ми були на передових позиціях у рейтингах Forbes. Але навіть цей час минув, бо ми втратили території, усохли в демографії, майже добили медицину, освіту і промисловість, убили науку", – написала журналістка.
Вона підкреслила, що за 26 років влада так і не навчилася говорити тверде "так" і тверде "ні", коли йдеться про національні інтереси, і "готова обмінювати ці інтереси на будь-якому ринку, тільки б їй не заважали збагачуватися".
"Я хочу поїхати від президента, народженого під знаком "Жадібні Терези". Від президента, що не задає трендів розвитку і не приймає стратегічних рішень. Не приймає, бо зважує копійки від зупинки на тому чи іншому варіанті. Хочу поїхати від олігархів, які ллють крокодилячі сльози з приводу низької капіталізації їхнього бізнесу в нецивілізованій країні і незмінно під час виборів фінансують переможців кастингу негідників. Я просто хочу поїхати від дурості", – заявила Мостова.
Журналістка додала, що боїться виборців, що крадуть у неї "п'ятирічки нормального життя і розмінюють своє на 200 грн".
Вона написала, що побачила, як частина волонтерів "продалася й нажилася". Мостова підкреслила, що хоче виїхати, щоб не бачити, "як остаточно збожеволіють від чужих страждань, крові, болю і сліз ті чесні, які залишилися".
"Я не хочу бачити, як рейдери й рекетири, запасшись ідеологією і нашивками та сколочуючись у корпуси й охоронні агентства, патрають безкарно фірми, банки і громадян, які їм не подобаються. Не пояснили їм владні куратори, що патріотизм – це не забирати, а віддавати", – зазначила вона.
За словами Мостової, за 20 років вона звикла, що її розмови прослуховують.
"Але коли я бачу, як на стіл президента лягають резюме моїх телефонних розмов, де Червона Шапочка на килимі-літаку залітає у Вінтерфелл, – мене жахає рівень компетенції моїх спостерігачів. Не за себе страшно. За країну. За президента, якого годують продуктом інтелектуального нетравлення", – написала журналістка.
Вона додала, що втомилася "клянчити гроші" на газету "Зеркало недели", "лавіруючи й не бажаючи потрапляти в полон вітчизняного бізнесу".
"Я хочу втекти. Але! Так, ви маєте рацію, — я залишуся. Тому що найтемніше перед світанком. А я знаю, що він почнеться ще в цьому десятилітті. Не запитуйте, звідки. Просто знаю, і все. Не поїду, тому що мої батьки мусять зсутулившись сидіти на могилах своїх матерів і батьків, коли захочуть із ними поговорити. Тому що моїм дітям потрібна Батьківщина, а вони мають бути потрібні їй. Навіть якщо вони не будівельники й продавці, а нікому не потрібні сьогодні біохіміки, що вивчають мозок людський. Той самий орган, який не встигає не те що за інформпотоком і функціоналом гаджетів, а навіть за нумерацією айфонів", – наголосила Мостова.
Журналістка зазначила, що побувавши майже у півсотні країн, ще не бачила своєї.
"Я не поїду від Любомира Гузара (помер у червні, колишній предстоятель Української греко-католицької церкви. – "ГОРДОН"), який приїхав із благополучного світу, щоб зробити нашу країну кращою; який повернувся, щоб залишитися. Від Лесі Литвинової (волонтер. – "ГОРДОН"): я їй не потрібна, але вона потрібна мені. Від Віталія Шабуніна (голова Центру протидії корупції. – "ГОРДОН"): у нього такий гарний хук! Від дідусів-конструкторів, які пам'ятають, що ОПК – це не тільки відкат. Від дивом уцілілих убогих шкільних учителів, чиї учні привозять медалі зі світових олімпіад. Від кількох тисяч розумних студентських очей, хай у країні й залишиться тільки половина їх", – написала вона.
Мостова додала, що хоче застати день, коли Україні "випаде черговий шанс стати іншою".
"Я знаю, що всі чудово впораються без мене. Але я не поїду. Мені нікого там любити. Ні в кого вірити. Ні за кого рвати серце. Хай воно порветься тут", – резюмувала журналістка.
