+6 Київ
Серед них – найперша доповідь "наверх" про вибух від директора ЧАЕС Віктора Брюханова, перемовини операторів станції в момент аварії і евакуація майже 45 тис. жителів Прип'яті та прилеглих районів. Усі документи можна знайти за посиланням.
Також СБУ опублікувала низку маловідомих фактів про катастрофу на ЧАЕС, які приховувала радянська влада.
Зокрема, архівні справи свідчать, що аварії на ЧАЕС траплялися і до 26 квітня 1986 року. Наприклад, 1982 року на першому енергоблоці стався значний викид радіоактивних речовин. Але доповідь КДБ про це закінчується звичним "здійснено заходи для недопущення панічних та провокаційних чуток". 1984 року аварійні ситуації були на третьому та четвертому енергоблоках.
Окрім того, 1983-го керівництву Москви надійшла інформація про те, що ЧАЕС є однією з найнебезпечніших атомних станцій в СРСР через відсутність засобів безпеки. У разі аварії радіоактивність оцінювали "у 60 разів вище, ніж під час вибухів атомних бомб у Хіросімі та Нагасакі".
Також після аварії радянська влада шукала різні "теорії змови". Уже на наступного дня після катастрофи – 27 квітня 1986-го – був готовий перелік "неблагонадійних" жителів Прип'яті, іноземних делегацій, які відвідували ЧАЕС, а також "сектантів, представників німецької національності і тих, хто листується за кордон". А потім з'являються документи, що "націоналісти" нібито хотіли заволодіти зразками зараженого ґрунту за допомогою "агентурної мережі в Києві", щоб дискредитувати радянське керівництво у світі.
У СБУ також розповіли, що 8 липня 1986 року з'явилася директива, яка засекречувала всі деталі аварії на ЧАЕС: її причини, характер руйнувань, склад суміші, викинутої в повітря під час вибуху, радіаційну ситуацію, масштаби робіт із ліквідації, захворюваність тощо.
А в жовтні 1987 року кореспондент французької газети Жан П'єр Водон намагався вивезти за кордон зразки ґрунту й води із Прип'яті. Однак у секретній доповіді КДБ відзвітували про успішну спецоперацію: узяті іноземцем зразки підмінили на радіоактивно чисті.
