Психологічні особливості прийомної дитини. Фонд Ріната Ахметова провів вебінар для кандидатів у прийомні батьки 

Спікеркою заходу була Наталія Астахова – практична психологиня в закладах освіти, тренерка кандидатів у сімейні форми виховання, заступниця директора Дніпропетровського обласного центру соціальних служб. Як зазначено в пості, вона запропонувала учасникам поради, котрі вважає найдієвішими для сімей усиновлювачів.

Зберіть якомога більше інформації про життя дитини й проаналізуйте факти, уникаючи власної інтерпретації. Це допоможе зрозуміти попередній досвід дитини, її звички й травми. Надалі – стане ключем до розуміння дитини і її реакцій.

Завжди тримайте слово й виконуйте обіцянки: якщо сказали, що купите дитині машинку – купіть її. А ще, не бійтеся розказувати дитині про свої почуття, навіть якщо вона вас образила. Учіться позначати особисті кордони.

Прийомні діти нерідко реагують на життєві ситуації вкрай гостро. Слова на кшталт "нічого страшного" чи "перестань плакати" можуть тільки посилити внутрішній біль. Дієвіше – бути поруч і поступово вчити дитину розпізнавати власні емоції: "Я бачу, що тобі боляче", "Я відчуваю, що ти злякався".

Діти можуть сумувати за біологічними батьками, ідеалізувати їх чи мріяти про те, що вони їх знайдуть. Важливо не потрапити в пастку й не почати "виборювати" любов дитини. Краще допомогти їй інтегрувати спогади чи мрії в нове життя – через малюнки, іграшки й довгі розмови.

Навіть якщо здається, що все гаразд, – своєчасне спілкування зі спеціалістами або людьми, які мають аналогічний досвід усиновлення, допомагає вчасно розпізнати приховану напругу чи розібратися із власними почуттями. Робота із собою – основа для внутрішньої стабільності.