24 жовтня 2022 року, вівторок
Знов у лікарні. Ситуація ще більше погіршилася. Виявляється, "доблестные воины" вивезли всю найновішу апаратуру, зокрема прискорювач, перший на півдні України. Частину лікарів примусово вивезли на лівобережжя, частина чи то виїхала, чи то не виходить на роботу. Світла й води немає, аналізів не роблять. Мого лікаря немає, прийом веде лікарка зі стаціонару.
Хворих більше ніж 50 осіб. Усі в розпачі, не отримувати лікування для них означає смерть. Я теж із великими проблемами й немалою фінансовою втратою отримав ліки на другий курс хіміотерапії. Але... Ніхто не бере на себе відповідальність за лікування. Розуміємо, що це надовго.
Треба приймати рішення. Але як вибратися з міста? Варіант – тільки через Крим. Порадившись, дійшли висновку, що це дуже ризиковано. Це дорога в один кінець. Припустимо, що заїхали у Крим. А якщо далі не пропустять? Таких випадків чимало. А назад дорога вже закрита. Лишатися й жити в рабстві?
Ні, це не для нас. Будемо чекати на визволення, хоча й тут є побоювання, що процес може затягнутися, тим паче рашисти обіцяють воювати за кожен будинок.
Попередній запис у щоденнику – 22 жовтня 2022 року. Наступний запис – 1 листопада.