+1 Київ
10 жовтня 2022 року, понеділок
Зранку їдемо до сумної лікарні. Тут на реєстрації новина – уночі був обстріл, немає води та світла. Іду на свій поверх. Лікаря мого ще немає, не може виїхати з Олешків, це одразу за Антонівським мостом, лівобережжя. Є тільки старша медсестра, прошу їх провести лікування, бо всі препарати в наявності. Дякую їй за допомогу. Мене беруть на системи. Отримав першу дозу отрути. Далі пігулки 14 днів – і знову до лікаря. Із цим і вертаємося додому.
Увечері чути канонаду, вона все гучніша. Фронт наближається, тепер переживаємо, що будуть вуличні бої. Але вже впорядковано бомбосховище, у разі чого будемо ховатися.
Увімкнув на п'ять хвилин новини від "асвабадітєлєй". Більше не витримує мозок. Коротко. Старший сержант, наприклад, Іванов був поранений у руку, ногу чи голову. Уже втрачаючи свідомість, влучним вогнем знищив 30/50/100 (на вибір) "укрофашистів". Вивів із-під вогню свою роту. Помираючи, сказав: "Я віддав життя за Росію, за Путіна". Як вам такі новини? І це впродовж доби.
Про південь, зокрема про Херсон, дають бравурні коментарі від наших зрадників – Стремоусова й Сальдо. "Усе під контролем, Росія тут назавжди. Міста ніхто не здасть. Армія Росії вмотивована, це вже територія Росії, ми її ніколи не віддамо". Як це корелюється з евакуацією своїх поплічників і обдурених пропагандою людей, зрозуміло лише їхньому запаленому мозку.
Попередній запис у щоденнику – 9 жовтня 2022 року. Наступний запис – 22 жовтня.
