Суспільство

Щоденник окупації херсонця Клочка: У палаті волонтер зі Снігурівки, розвозив хліб нужденним на стареньких "Жигулях" із написом "Хліб"! Обстріляли з міномета, лежить у комі

14 серпня 2023, 12.44 Этот материал также можно прочитать на русском

Клочко: Прощаюся з колегами по нещастю в лікарні Дніпровського району і переміщаюся до нової лікарні. Фото: Natalia Velikaya / Google Maps

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Петра Клочка, жителя Херсона, який прожив у російській окупації 260 днів. Записи охоплюють період із 24 лютого, коли почалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, до 12 листопада 2022 року, коли місто звільнили Збройні сили України й почалося відновлення Херсона. Редакція публікує щоденник у ті дні, коли автор робив нотатки. Сьогодні ми презентуємо читачам запис від 14 серпня 2022 року.

14 серпня 2022 року, неділя

Були на консультації у завідувача хірургічного відділення обласної лікарні. Добра, чуйна людина і хірург від бога. Береться оперувати, треба пройти МРТ, у Херсоні залишилася лише одна приватна клініка з такою послугою. Пройшли. 14 серпня госпіталізація.

Уранці 14 серпня прощаюся з колегами по нещастю в лікарні Дніпровського району імені О.С. Лучанського, виділяю небагато коштів для хлопця без родичів і переміщаюся до нової лікарні.

Палата на шість ліжок, одна вільна. Займаю, знайомлюся із сусідами. Один – із важкою травмою голови й кінцівок. Він волонтер зі Снігурівки Миколаївської області. Розвозив хліб пенсіонерам і нужденним на стареньких "Жигулях". На машині великими літерами було написано "Хліб"! Обстріляли з міномета, лежить у комі. Двоє чоловіків з осколковими пораненнями, прооперовані, починають одужувати. Ще двоє ургентних, прооперованих. Починають готувати мене до операції. Процедура складна й операція дуже важка. Видалення частини кишківника разом із пухлиною та частиною печінки. Поруч зі мною мій ангел-охоронець Аллочка.

Попередній запис у щоденнику – 10 серпня 2022 року.

Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок.