-4 Київ
Експерти порталу наголосили, що країни ЄС працюють у межах директив EPBD і ESPR, які встановлюють стандарти для будівель, обладнання і промисловості, а також зобов'язують підприємства регулярно проходити енергоаудити й знижувати споживання енергії. Виконання цих вимог супроводжують значним фінансуванням: інвестиції в енергоефективність будівель у Євросоюзі за останнє десятиліття зросли майже вдвічі й сягнули приблизно €100 млрд.
"Для модернізації енергетики працюють, зокрема:
- Фонд модернізації (Modernisation Fund), який підтримує проєкти в енергетиці, будівлях і промисловості, особливо у країнах Центральної та Східної Європи;
- для домогосподарств існує Соціальний кліматичний фонд (Social Climate Fund), який компенсує витрати на утеплення, теплові насоси й інші модернізаційні заходи;
- сотні муніципальних проєктів фінансує Європейський інвестиційний банк – найбільший у світі кредитор "зелених" проєктів;
- програма Horizon Europe закриває потребу в інноваціях – від нових матеріалів до цифрових систем управління енергією.
Логіка проста: якщо ти зобов'язуєш бізнес і громадян модернізуватися, то маєш дати гроші й гарантії для цього переходу", – ідеться в аналітичній статті.
За інформацією авторів, Україна має цілі до 2030–2050 років, проте більшість програм енергоефективності працює фрагментарно або зупиняється через брак ресурсів.
"Державний Фонд енергоефективності, який мав би стати українським аналогом європейських механізмів, тривалий час працював повільно й обмежено, а деякі програми фактично заморожували через нестачу ресурсів або зміну урядових пріоритетів. Також доступні кредити для реалізації проєктів з енергоефективності громадам і бізнесу надає Фонд декарбонізації України. Його фінансові можливості є вкрай недостатніми, порівняно з потребами, які існують", – наголосили експерти видання.
Українські підприємства стикаються з вимогами декарбонізації, але не мають доступу до компенсацій, грантів чи дешевих кредитів, аналогічних європейським, вказано в матеріалі.
Голова комітету промислової екології й сталого розвитку Європейської бізнес-асоціації, директор GMK Center Станіслав Зінченко зазначив, що головною проблемою декарбонізації української промисловості залишається відсутність джерел фінансування. За його словами, наявні інструменти міжнародної підтримки, зокрема Ukraine Facility, орієнтовані переважно на малий і середній бізнес і не покривають потреб великої промисловості, де вартість проєктів часто перевищує €1 млрд.
Видання наводить твердження експертів про потребу обов'язкового й системного фінансування проєктів із декарбонізації в Україні. За відсутності адекватного фінансування вуглецеві мита, зниження конкурентоспроможності й відтік інвестицій призведуть до скорочення або втрати виробництва, підкреслили експерти.
"Якщо держава не створить умов, за яких модернізація буде не покаранням, а стимулом, ми програємо не кліматичні перегони, а боротьбу за інвестиції й доступ до ринків. Якщо ми справді хочемо стати частиною європейського "зеленого" ринку, нам потрібен не декларативний інвестклімат, а той, який працює. Інвестор не заходить туди, де кожні пів року змінюються правила, а судовою системою керують у ручному режимі", – написали автори матеріалу.
