"Дами з Москви запитали: "А що із цими? Вони симпатичні? Здорові?" Le Monde описала, як у Херсоні під час окупації ховали дітей від росіян

"Дами з Москви запитали: "А що із цими? Вони симпатичні? Здорові?" Le Monde описала, як у Херсоні під час окупації ховали дітей від росіян За даними ОВА, з Херсонської області за час окупації росіяни вивезли 268 дітей
Фото: ЕРА (ілюстративне)
Минулого тижня французька газета Le Monde випустила великий репортаж під назвою "Херсон, місто схованих дітей", у якому описала, як в окупованому місті намагалися врятувати неповнолітніх від депортації в Росію.

У матеріалі розказано історії кількох закладів, звідки окупанти викрадали українських дітей, – дитячого притулку в селі Степанівка (передмістя Херсона), баптистської церкви "Голгофа" й дитячої поліклініки.

У притулку в Степанівці до початку повномасштабної війни жило 52 дитини віком від трьох до 17 років, більшість із них співробітникам центру вдалося врятувати від депортації.

Згідно зі статтею, у перші дні повномасштабної війни медсестра центру Оксана Коваленко, її чоловік – охоронець центру – й директор пансіонату Володимир Сагайдак переїхали до центру. Вони дбали про вихованців притулку, два місяці сподіваючись на евакуацію з окупованого міста. Але росіяни не погоджували "зелених коридорів", і евакуації не було. По продукти в місто виходив лише директор, і цей похід видання називає "смугою перешкод" із десятками пропускних пунктів, перевірками й допитами.

У травні Сагайдак із соцмереж дізнався про депортацію дітей із притулків в окупованій Донецькій області, він подумав, що його заклад може стати наступним, і почав шукати шляхи, як урятувати вихованців від депортації. Він шукав їхніх родичів – "навіть далеких, навіть алкоголіків, навіть матір, яка змушувала своїх дітей спати на підлозі", – і в червні в центрі залишалося 17 дітей, на яких "ніхто не чекає або сімейні ситуації яких надто небезпечні".

Їхня доля вирішилася, як пише видання, протягом хвилин – співробітники центру, які залишилися в місті, запропонували забрати їх у свої сім'ї. На момент, коли до притулку прийшли російські війська із запитанням: "Де діти?" – там залишалося п'ять підлітків, яким співробітники не змогли дати притулок через брак місця. У жовтні 2022 року окупанти їх і ще 15 дітей депортували.

У церкву "Голгофа", де дали притулок 48 дітям-сиротам і співробітникам центру "Малютка", російські війська з таким рейдом прийшли у квітні, про майбутню евакуацію цих дітей окупанти дізналися, коли "нерозумний національний чиновник у Києві" написав про це у Twitter, ідеться у статті. Отже, малюків віком від трьох місяців до трьох років перевезли назад у центр "Малютка", і окупанти приїжджали потім до центру знімати пропагандистські сюжети. 21 жовтня дітей із центру теж депортували, окупанти називали це "порятунком життя" дітей.

"Колеги не могли вийти з будівлі, було надто боляче. Ми плакали, як на похороні", – прокоментувала менеджерка притулку Наталія Крайнюк. Згідно зі статтею, депортації уникло двоє малюків із цього центру.

Ще один сюжет у статті – про викрадення дітей із Херсонської обласної дитячої лікарні. Директорка медзакладу Інна Холодняк розповіла газеті, що українські "діти стали нав'язливою ідеєю росіян".

"Вони шукали їх усюди, казали: "Вони наші", – згадує вона. У лікарні "перший сигнал" про ймовірні викрадення малюків був у вересні 2022 року.

У статті йдеться, що медперсонал застав зненацька схилених над ліжечками в яслах "двох дам із Москви в супроводі озброєних солдатів".

"Вони запитали: "А що із цими? Вони симпатичні? Здорові? – пишуть у матеріалі. Жінки пішли, розмовляючи про всиновлення. Уранці 2 вересня у трьох ліжечках не виявили дітей, їх досі вважають зниклими, вказано у статті. З матеріалу випливає, що йдеться про дітей-сиріт: коли розпочався контрнаступ і до звільнення Херсона залишалися тижні, окупанти розглядали ймовірність переміщення всієї лікарні.

"Порятунок" 400 маленьких пацієнтів під час наближення бойових дій став би великою пропагандистською операцією. Але повний переїзд виявився неможливим. Тому протягом 24 годин було затребувано список "сиріт, яких перевозять", – ідеться в матеріалі.

Завідувачка відділення реанімації цієї лікарні Ольга Пілярська розповідала AP, що лікарі фальсифікували діагнози дітям-сиротам у лікарні, щоб створити враження, ніби вони надто хворі для транспортування.

У матеріалі Le Monde розказують, що в лікарні тоді гарячково ховали дітей. Окупанти увірвалися до медзакладу із запитанням "Де діти?" 19 жовтня Пілярська показала загарбникам "галерею штучних інфузій і пов'язок" і сказала, що, якщо дітей перевозити, вони помруть. Згідно зі статтею, так лікарям удалося врятувати їх від депортації і жодна дитина не покинула лікарні. Як пише AP, ідеться про 11 дітей-сиріт.

Голова Херсонської обласної державної військової адміністрації Олександр Прокудін розповів газеті, що з держзакладів по всьому регіону окупанти викрали щонайменше 268 неповнолітніх, більшість – протягом останніх тижнів окупації, коли російська армія відступала перед українським наступом.

Загалом, за даними державного порталу "Діти війни", станом на 19 травня з України депортовано щонайменше 19 392 дитини. Повернути вдалося лише 365.

Контекст

Дитяча омбудсменка України Дар'я Герасимчук заявляла, що, оскільки частина території України зараз в окупації і влада не має туди доступу, може йтися про кількасот тисяч викрадених дітей. За словами президента України Володимира Зеленського, державі невідома доля 180 тис. українських дітей, які були на окупованій РФ території.

17 березня Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна й уповноваженої при президенті РФ із прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у незаконній депортації дітей з окупованих районів України до Росії.

Генпрокурор України Андрій Костін заявляв на зустрічі з комісаркою Ради Європи з прав людини Дунею Міятович, що українських дітей вивозять як на територію Росії, так і на територію Білорусі. Про це повідомляв сайт Офісу генпрокурора.

27 квітня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій депортацію українських дітей названо геноцидом.

Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати