Під час інтерв'ю Гордон запитав Десятника, чи були в нього випадки на фронті, коли він уже подумки прощався із життям.
"Так, було неодноразово, звісно. Кілька разів було таке, що ми із хлопцями вже говорили: "Ну все, із цієї операції ми живими не вийдемо". Але нічого страшного. У принципі, страху не було жодного. Хлопцям я всім казав: "Головне – не потрапити в полон". Кожному видавав по гранаті. Ми максимум підриваємо себе і ще десяток окупантів заберемо із собою. Жодного полону – нічого", – сказав Десятник.
Він зазначив, що перед бойовими операціями "є мандраж, страшно, ти нервуєш, хвилюєшся".
"Але під час самої операції немає жодного страху. Ти чітко виконуєш свою роботу, робиш свої дії. Це як вийти на будь-який якийсь спаринг. Перед боєм у тебе є якийсь мандраж, але щойно ти вже вступив у бій – усе відлітає, і ти чітко виконуєш те, що знаєш. Усе працює машинально, і ти навіть не замислюєшся, як ти це робиш", – сказав військовий.
Відео: В гостях у Гордона / YouTube
Контекст
Десятник народився 1977 року в Узбекистані. Із батьками репатріювався з Узбекистану до Ізраїлю 1996 року. 14 років служив у різних військових підрозділах Ізраїлю і спецпідрозділах поліції, працював охоронцем. Одружений з українкою, у них п'ятеро дітей, сім'я живе в Ізраїлі.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України приїхав до України. Спочатку допомагав українцям евакуюватися з небезпечних районів, потім приєднався до сил оборони України як військовослужбовець одного з підрозділів Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Прослужив чотири місяці, згодом почав тренувати українських військовослужбовців.
В інтерв'ю Гордону Десятник наголошував, що в межах роботи в ГУР в Україні він створив свій підрозділ. "У мене були ізраїльтяни, американці, до мене прикомандирували підрозділ "Стугна", який зараз воює досі. До мене ще прикомандирували полтавські поліцейські спецпідрозділи. І ми воювали в Донецькій області, воювали в Харківській області", – сказав він.