За словами Юзича, Орищенко в лютому 2022 року зустрів ворога командиром взводу 72-ї бригади на північ від Києва. На цей час він був чинним членом національного керівництва "Пласту".
Згодом став командиром роти в рідній бригаді. Брав участь у боях за Кодему, Бахмут, Вугледар на донецькому напрямку.
"Роман був типовим сірим революціонером. Його знали всі, але в новинах про нього звичайно не писали. У 2004-му саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас у рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі. А у 2013-му саме він привіз своєю машиною першу звукову апаратуру на Євромайдан, що лише починався", – розповів він.
Узимку 2013–2014 років Орищенко був один із головних творців Самооборони Майдану. Саме він у "вужчому штабі" самооборонівців, котрий базувався у профспілках, відповідав за розгортання й підтримку мереж спротиву в регіонах. Згодом йому надали за це орден "За мужність".
"Коли більшість пішла добровольцями на фронт, то він не зміг… Надто багато було зав'язано на ньому в Києві. Опісля гриз себе за це й несподівано для багатьох пішов здобувати вищу освіту піхотного офіцера. Війна перетворювалася в АТО, а Роман цілком серйозно готувався до повномасштабного вторгнення", – заявив його побратим.
У бійця залишилися дружина Світлана, син Андрій і донька Дарина. Обоє дітей є активними "пластунами", а син – ще й військовослужбовцем.