Водночас видання зазначає, що, попри різні позиції сторін, те, що між ними з початку повномасштабного вторгнення РФ відбувається дипломатія, викликає підвищену увагу до кожної з таких зустрічей.
Україна вимагає повного припинення вогню до укладення довгострокової мирної угоди. Росія наполягає на зворотному. Нелегітимний президент РФ Володимир Путін заявив, що його війська не відмовляться від своєї ініціативи на полі бою, якщо Україна не погодиться на низку вимог, зокрема щодо визнання російськими окупованих територій. Натомість президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що Україна не прийме обмеження свого суверенітету й ніколи не визнає незаконних змін своїх кордонів.
Автор статті запитує, чому ж тоді сторони зустрічаються, і одразу відповідає на своє запитання, зазначаючи, що значною мірою це відбувається "через президента США Дональда Трампа". Глава Білого дому зробив припинення війни в Україні однією зі своїх головних передвиборчих обіцянок у зовнішній політиці. NYT звертає увагу, що з моменту вступу на посаду він "поєднував погрози і стимули", щоб посадити країни за стіл переговорів. Як наслідок, на думку ЗМІ, ні Україна, ні РФ не бажали публічно відмовитися від мирного процесу через "страх розлютити Трампа" і спонукати його стати на бік іншої сторони. Україна намагається зберегти військову підтримку США й економічні санкції проти Росії. Кремль хоче мінімізувати будь-які нові санкції США й не допустити постачання Трампом в Україну "ще смертоноснішої зброї".
15 липня Трамп дав Путіну 50-денний строк на укладення мирної угоди з Україною, обіцяючи в разі відмови ввести проти РФ вторинні санкції.
Раніше Росія й Україна вже обмінялися списками умов мирної угоди. Кожен із них містить пункти, неприйнятні для іншої сторони. Водночас, на думку деяких аналітиків, те, що умови оприлюднили, "свідчить про дипломатичний прогрес", бо це може бути основою "для конструктивніших переговорів у майбутньому".
Щодо, власне, третього раунду, то NYT вважає, що РФ захоче обговорити продовження обміну полоненими й тілами загиблих. За інформацією видання, повернення тіл загиблих українських військових "може мати політичні переваги для Кремля, оскільки це може змусити Київ підвищити офіційні цифри втрат". Хоча агресор зазнає дедалі більших втрат у війні, однак у міру просування своєї армії він здатен збирати полеглих солдатів з обох сторін. Москва стверджує, що передала Україні понад 7 тис. тіл, тоді як Україна повернула приблизно 100 тіл полеглих росіян.
Зеленський підкреслював, що хоче обговорити повернення українських дітей, яких викрала РФ. Також український президент заявляв про готовність особисто зустрітися з Путіним, бо вважає, що лише дипломатія на рівні лідерів може допомогти в досягненні миру. Проте у Кремлі таку пропозицію відхилили, заявивши, що прогресу в переговорах спочатку має бути досягнуто на нижчому рівні.
Очікування автора NYT стосовно можливості, що делегації домовляться про мирні умови 23 липня, "надзвичайно низькі". Автор статті вважає, що особлива увага буде прикута до дій "головного переговорника України Рустема Умєрова". Попри те, що Зеленський звільнив його з посади міністра оборони, призначивши секретарем Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), він залишив його на чолі української делегації у Стамбулі. Це спонукало деяких аналітиків припустити, що "він [Умєров] досягає дипломатичного прогресу", ідеться у статті.