Російські окупанти катували й убили двох херсонських тероборонівців

Лапчук із сім'єю жили неподалік від Чорнобаївки. Чоловік працював у Державному агентстві резерву України. У момент початку війни він був на роботі в Києві, але після дзвінка дружини Олени, що Чорнобаївку бомблять, усе покинув і приїхав до неї.

25 лютого Лапчук поїхав на Антонівський міст, за який тривали важкі бої в ніч із 24 на 25 лютого. Дружині він потім розповідав, що міст був буквально всіяний тілами загиблих українських військових.

"Віталій узяв покривало з машини і прикрив тіло загиблого нашого танкіста, зовсім хлопчика. Він бачив розстріляні машини цивільних. В одній за кермом сидів чоловік, поруч жінка, а на задньому сидінні діти – усі вони були вбиті. Він казав, що міст ніхто не захищає: "Чому його не підірвали, адже достатньо було підірвати один проліт, і ворог не зможе пройти". Він дзвонив губернатору [Геннадієві] Лагуті, але той не взяв слухавку, зв'язався з його помічником, казав, що треба висадити в повітря міст", – розповідає Олена.

Олена Лапчук із чоловіком Віталієм. Фото: obozrevatel.com

Потім Лапчук вирушив до обласної адміністрації, але в будівлі, окрім сторожа, нікого не було, усі виїхали ще напередодні. Не було на місці поліції зі співробітниками прокуратури.

Тоді Лапчук вирушив до військкомату, де й познайомився з Мироновим. Обидва були військовими, але пішли у відставку кілька років тому.

Денис Миронов. Фото: obozrevatel.com

У військкоматі їм сказали, що можуть видати зброю, але треба було їхати до Кропивницького. Наступного дня Миронов зателефонував Лапчуку і повідомив, що знайшов ТрО в Херсоні. ТрО була розташована в одному з інтернатів. Один із підрозділів очолив Лапчук, а Миронов став його заступником. Вони вчили молодих солдатів, як поводитися зі зброєю, тренувалися, готували коктейлі Молотова.

1 березня тероборонівці зіткнулися з російськими військовими в Бузковому парку. Як каже Олена, її чоловік сварився з головою батальйону ТрО Дмитром Кузьменком, який згодом відправив своїх підлеглих обороняти парк.

"Чоловік сильно лаявся з Кузьменком, говорив, що він відправляє людей на вірну смерть. Росіяни йдуть із технікою, а в наших лише коктейлі Молотова та автомати", – згадує Олена.

У підсумку батальйон за короткий час розстріляли. Як каже Олена, бійці ТрО, що залишилися, тікали, дорогою кидаючи автомати. Після цього її чоловік разом із Мироновим вирішили зібрати цю зброю і зберегти, бо вона могла стати у пригоді, коли ЗСУ звільнятимуть Херсон.

Пізніше Лапчук узяв машину, написав на ній "Хліб". Разом із Мироновим вони закуповували хліб за свої гроші в пекарні та розвозили містом під виглядом гуманітарної допомоги. Водночас вони знаходили зброю й ховали її під хлібом у машині. Також вони збирали інформацію про техніку та пересування окупантів. Лапчук за допомогою своїх зв'язків вийшов на ЗСУ й передавав їм ці дані.

Проте чоловіків хтось зрадив. Олена вважає, що це був хтось зі своїх, оскільки на останню зустріч 27 березня Лапчук із Мироновим вирушили без побоювання. Як з'ясувалося згодом, у Херсоні росіяни затримували тероборонівців за однією схемою – їм призначали зустрічі із побратимами, друзями, а потім викрадали.

Дружина Миронова того дня не дочекалася дружина додому. На другий день увечері їй надійшло від нього смс, де він писав, що додому не може прийти, втомився від боротьби й відмовляється від неї. На той момент обидва чоловіки вже були в полоні.

Дружина Лапчука каже, що передчувала щось недобре і почала телефонувати чоловікові. Спершу той не брав слухавки, а потім дзвінки почали скидати. Невдовзі до її будинку під'їхала машина з літерою Z і в будинок увійшли люди: в одних були знаки "ДНР", в інших вишиті на формі "ввічливі люди". За словами дружини Віталія, то були співробітники російського ФСБ.

Із собою вони привели й Лапчука – той був весь побитий і у крові. Окупанти змусили його провести їх у підвал, де чоловік ховав зброю, і почали його там бити. Після цього Олені, її старшому сину й самому Віталію наділи пакети на голови і привезли до відділення поліції. Лапчука допитували, а його родину невдовзі відпустили – вивезли серед ночі й залишили під мостом.

Тіло Лапчука нещодавно знайшли у воді на річковому причалі в Херсоні. Він був побитий до невпізнання, зв'язаний, а до його ніг причеплена гиря. Рідні змогли впізнати його тільки за великою родимкою на руці. Близькі поховали його в Херсоні.

Фото: obozrevatel.com

Катування зазнав і Миронов, його з іншими затриманими також відвезли в захоплену будівлю обласного управління поліції. Чоловікові зв'язали руки та ноги, наділи мішок на голову і жорстоко били, катували струмом, душили. У нього були зламані ребра, одне з них проткнуло легеню.

Увесь цей час сім'я нічого не знала про його долю. Тільки 8 квітня один із полонених, який був разом із Мироновим і повернувся додому, зателефонував дружині Миронова й передав їй його годинник. Тоді рідні дізналися, де він та що його жорстоко побили і він перебуває в поганому стані. 18 квітня Миронова та інших полонених перевезли до Севастополя, де чоловік потрапив до лікарні. Про це рідні дізналися лише 28 квітня від двох колишніх полонених, які повернулися за обміном.

За місяць, 24 травня, невістці Миронова зателефонував слідчий із Миколаєва і сказав, що тіло Дениса передали за обміном. Як виявилося, він помер у севастопольській лікарні ще 23 квітня.

Фото: obozrevatel.com