+15 Київ
6 березня 2022 року, неділя
Вирішили із сусідами зняти з даху будинку всі тарілки супутникового телебачення. Скажу відразу, це моя дурнувата ініціатива. Просто прочитав у Facebook пост від мера Дніпра Філатова (я його поважаю), що ворожі літаки приймають такі антени за локаційні прилади для виявлення цілей і атакують будинки. Зранку запросив моїх хлопців із роботи й розпочали демонтаж.
Ця операція зайняла приблизно годину і виявила латентних любителів "русского мира". З під'їзду вискочив плюгавий чоловічок і почав волати. "Не маєте права, ви позбавили мене правдивої інформації. Я дивлюся по супутнику російські канали. Українські все брешуть..." Довелося відправити його за відомою адресою. Але вже йдучи, почули від нього погрози: "Нічого, за вами прийдуть! Наші хлопці вам покажуть".
І такої сволоти, за моїми підрахунками, не менше ніж 30% було в Херсоні на початок війни. Тепер, я думаю, відсоток знизився, але метастази кремлівської пропаганди лишилися. Може, це не літературно, неправильно, але маю простий рецепт. У кожен рот такого любителя Рашки влити по ложці бурятського лайна. Лікування продовжити до повного одужання. Соррі, накипіло, вибачаюся.
Попередній запис у щоденнику – 5 березня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
