+10 Київ
Зараз Тетяна опікується київським гуртожитком у межах проєкту "ЯМаріуполь. Житло", який допоміг облаштувати Фонд Ріната Ахметова. До вторгнення Тетяна брала участь у благоустрої рідного міста, розповіла вона.
"Перша колона російських танків проїхала не лише вулицями Маріуполя, вона проїхала по моїй душі", – сказала Тетяна для матеріалу, який увійшов до музею "Голоси Мирних".
Ворожі нальоти відбувалися щодня, розказала вона. Один з авіаударів стався 13 березня. Сусідній будинок було зруйновано вщент. Тетяна дістала контузію, проте разом з усіма помчала на місце трагедії.
"Загинуло багато людей. Серед них донька моєї подруги і її син – напередодні, у сонячний день 12 березня, я пригощала це дитя цукеркою. Одну жінку ми впізнали тільки за гетрами. Їх та інших ми поховали на футбольному полі", – сказала жінка.
Вона переконана, що після всього пережитого може вирізнити маріупольця в натовпі.
Розповідь Тетяни про втечу з облоги, принизливу фільтрацію, повернення додому через дві країни й гуртожиток, де всі – рідні, можна подивитися за посиланням.
