+5 Київ
Воткінський завод є стратегічним державним об'єктом РФ, який обслуговує її ядерні сили. За даними видання, він найняв тисячі нових працівників і далі збільшує свій штат, добудував нові будівлі й встановив сучасне обладнання. Це дало змогу збільшити виробництво ракет, що безпосередньо вплинуло на зростання кількості обстрілів України балістичними ракетами "Іскандер-М", які збирають у Воткінську. Їхня дальність польоту сягає 500 км, однак, як встановило розслідування, основне завдання заводу полягає в іншому.
"Основна місія заводу є ще загрозливішою: виробництво міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), здатних доправляти ядерні боєголовки через континенти. Серед них "Ярс" і "Булава" – ракети, призначені, щоб долітати до Сполучених Штатів, – і, ймовірно, "Орєшнік", який, як повідомляють, здатний уразити будь-яку точку Європи", – ідеться в матеріалі.
За даними української воєнної розвідки, Росія не просто замінює ракети, втрачені в нинішній війні з Україною, а й накопичує запаси для тривалого конфлікту.
"Вони готуються до тривалої війни. За нашими даними, Росія накопичує арсенал ракет різних типів", – розповів виданню представник ГУР.
Розширення Воткінського заводу відбувається попри масштабні міжнародні санкції США й союзників, які забороняють продаж будь-яких матеріалів, обладнання й мікроелектроніки, які потрібні для будівництва ракет.
Kyiv Independent дослідило внутрішні операції Воткінського заводу, щоб з'ясувати, як виробнику зброї, що перебуває під санкціями, вдалося розширитися. Як виявилося, Росія зробила це не самостійно. Окрім російських виробників, компанії з Китаю, Тайваню й Білорусі постачали заводу критично важливе виробниче обладнання через приватних посередників – маловідомі російські приватні компанії, здебільшого ті, що займаються гуртовою торгівлею верстатами. Вони домовлялися про купівлю й імпорт обладнання у РФ, а потім передали його підсанкційному ракетному заводу. Зокрема "Уральская станочная компания", "Первая строительная компания", "ИТЦ-Ньютон", "Гефест", "Каурус Альянс", "ТД "Белорусские станки". Авторка статті Аліса Юрченко зазначає, що цей метод використовують російські виробники зброї, щоб приховати кінцевого покупця і спростити угоду для постачальника.
Видання виявило понад 10 контрактів Воткінського заводу із цими посередниками на постачання десятків імпортних верстатів, призначених для оброблення металу – основного компонента ракет. А саме: фрезерних центрів із ЧПК, токарних верстатів із ЧПК і ручним управлінням, шліфувальних верстатів. Загальна вартість виявлених контрактів перевищує $11 млн. І це лише частина інвестицій заводу в придбання обладнання й розширення виробництва.
Одним із контрактів, з яким ознайомилося видання, є контракт із китайським заводом, що належить тайванському виробнику Ecom. Також згадують WMT CNC, Yuxi Everbright Machinery, Dalian Kede Numerical Control, Anyang Xinheng Machine Tool, тайванську Uni-Tech і білоруський Гомельський завод верстатів і вузлів. Як зазначають розслідувачі, це, ймовірно, далеко не весь перелік постачань.
Потужності заводу й надалі збільшують, а разом із тим – запас ракет. За даними ГУР, станом на початок червня 2025 року РФ накопичила приблизно 600 балістичних ракет "Іскандер-М" і ще 300 крилатих ракет "Іскандер-К", а у списку не лише "Іскандери", наголошує журналістка.
Також, за її словами, розслідування виявило документ, який описує контракт між російським міноборони і Воткінським заводом на виготовлення частин міжконтинентальних ракет "Булава", укладений уже після повномасштабного вторгнення. Завод мав виконати замовлення протягом 2022–2024 років. Це замовлення є одним із багатьох оборонних контрактів, більшість яких є засекреченими.
"Зростання Воткінська – це лише одна частина ширших зусиль, які зараз охоплюють десятки підприємств, і йдеться як про ракети малої дальності для використання в Україні, так і про міжконтинентальні системи, здатні вражати далеко поза її межами", – пише Kyiv Independent.
