0 Київ
Такий механізм має дедалі більший попит на тлі санкційного тиску й відмови китайських банків приймати російські платежі через ризик вторинних обмежень, ідеться в публікації.
Санкції США, ЄС і союзників – понад 25 тис. заходів із 2014 року – обмежили доступ Росії до світових фінансів і технологій. Від'єднання від SWIFT і жорсткі попередження Пекіна посилили ризик для прямих трансакцій. У відповідь мінекономіки РФ 2024 року випустило "Посібник із закордонних бартерних угод", пропонуючи компаніям використовувати натуральний обмін і навіть створити бартерну біржу.
Донедавна практично не фіксували ознак комерційного інтересу до таких угод, зазначають у публікації. Проте минулого місяця Reuters повідомило, що китайська компанія Hainan Longpan Oilfield Technology Co. прагне торгувати сталлю й алюмінієвими сплавами в обмін на суднові двигуни.
Reuters виявило вісім таких угод, зокрема обмін російської пшениці на китайські автомобілі й лляне насіння – на побутову техніку. В інших угодах метали постачали до Китаю в обмін на машини, китайські послуги обмінювали на сировину, а російський імпортер купував алюміній для оплати китайської компанії. Одну угоду уклали з Пакистаном. В одній з операцій вартість оцінювали приблизно в $100 тис. Бартер також дає змогу завозити до РФ західні товари, попри санкції, хоча обсяги важко відстежити.
За даними агентства, розбіжність між статистикою Центробанку й митниці за перше півріччя 2025 року сягнула $7 млрд.
Історично бартер уже підривав економіку Росії в 1990-х, створюючи заплутані схеми й можливості для шахрайства, зазначає Reuters. Сьогодні він знову популярний, хоча бізнес також використовує криптовалюти, готівку, взаємозаліки й рахунки в різних банках.
