+24 Київ
Росія президента Володимира Путіна все більше нагадує Російську імперію часів Миколи II. Про це в статті для сайта "Крим.Реалії" пише політичний оглядач Віталій Портников.
Найбільш самостійним з усіх глав регіонів, на думку автора, сьогодні є Олександр Лукашенко, президент номінально незалежної Білорусі.
"Лукашенко, який постійно випрошує у Путіна нові і нові субсидії, нагадує керівника звичайного російського регіону – тільки недоторканного. Він перебуває ніби на вершині піраміди російської регіональної вертикалі. Одразу слідом за ним – глава Чечні Рамзан Кадиров, якому необхідно давати гроші заради збереження відносної стабільності в республіці, яка пережила дві кровопролитні війни з федеральним центром", – зазначив Портников.
Не можна чіпати і "голову" окупованого Криму Сергія Аксьонова, якими би зловживаннями він не вирізнявся, вважає журналіст.
"Аксьонов – не лише пропагандистський символ "російської весни", він – ще й гарант домовленостей Кремля із криміналізованими кримськими кланами, які підкорили собі півострів. Гарант того, що за Путіна буде не гірше, ніж за Януковича", – ідеться у статті.
"За Аксьоновим – президент Татарстану Рустам Мінніханов. Грошей він не потребує – потребує самостійності. Ця самостійність і є запорукою лояльності Татарстану, чиє керівництво свого часу відмовлялося проводити в республіці вибори президента РРФСР і підписувати федеративний договір. Ця сама група чиновників зберегла владу в Татарстані і за Путіна та змогла перетворити республіку на справжнісіньку державу в державі", – стверджує оглядач.
Усі інші глави регіонів, за словами Портникова, схожі один на одного.
"Кожен користується у своєму регіоні необмеженою владою путінського зразка. Але тільки от насправді регіон не свій, а відданий у користування. Будь-кого можуть "упакувати" і перетворити на звичайного підслідного, як це і сталося з тепер уже колишнім главою Удмуртії Олександром Соловйовим", – написав автор.
У 1914 році ситуація в російських регіонах була дуже схожою на нинішню, запевняє він.
"Закон один для всіх, але насправді діють різні правові режими та рівні безпеки правителів. Лукашенко та Кадиров – як еміри Бухари або Хіви, які безпосередньо домовляються з "білим царем". Аксьонов – як амбін-нойон анексованої у 1914 році Туви. Цю анексію жодна держава світу не визнала, що не завадило Петрограду проголосити чужу територію своїм протекторатом. А Мінніханов нагадує голову парламенту Великого Князівства Фінляндського. І хто у 1914 році засумнівався б у життєздатності такої моделі?" – підсумував Портников.
