Стратегія Трампа веде світ до великої війни – історик 

Він зазначає, що документ відкидає глобалізм, вільну торгівлю і зовнішню допомогу, закликає союзників по НАТО збільшити військові видатки й наголошує, що США більше не будуть нести "глобальний тягар", не пов'язаний безпосередньо з їхніми національними інтересами. Головним пунктом стратегії стала обіцянка "відновити й забезпечити дотримання доктрини Монро" (принцип невтручання США в європейські конфлікти. –"ГОРДОН") для зміцнення американського домінування.

"Доктрина Монро не є ні договором, ні законом. Вона почалася як проста заява, видана президентом Джеймсом Монро 1823 року, яка визнавала незалежність іспансько-американських республік і попереджала Європу, що Західна півкуля є забороненою для "майбутньої колонізації", – пояснив історик. Відновлення Трампом доктрини Монро, за його словами, відбувається в нестабільний момент світової політики.

Фактично Вашингтон розглядає Латинську Америку як зону пріоритетного контролю для боротьби з міграцією, наркотрафіком, посиленням Китаю і захисту економічних інтересів, пише автор. Протягом останніх місяців США активізували тиск на країни регіону, посилили військову присутність у Карибському басейні й розширили вплив навколо Панамського каналу.

Водночас відновленням старого принципу Білий дім побічно заявляє: за Сполученими Штатами право в односторонньому порядку реагуватина ймовірні загрози не лише у своїй півкулі, а й у будь-якій точці Землі, за винятком Китаю, ідеться у статті.

На думку Грандіна, такий підхід схожий на епоху суперницьких імперій початку XX століття. В історії доктрина Монро нерідко слугувала виправданням інтервенцій і зміни режимів, а в 1930-ті роки аналогічні принципи використовували й інші держави, що зрештою призвело до Другої світової війни.

За словами історика, ідеал світу адміністрації Трампа – коли США протистоять Китаю і країні-агресору Росії, сіють розбрат у Європі, загрожують Латинській Америці, а всі країни скрізь прагнуть до переваги. Це означає, що, найімовірніше, буде більше конфронтації, більше балансування на межі війни й більше самих війн, пише він.