Під час призначення Олександр Лукашенко, який вважає себе президентом Білорусі, заявив, що якщо в країні ухвалять нову конституцію, то Карпенко стане першим головою ЦВК, якого оберуть Всебілоруські народні збори.
Карпенко змінив на чолі ЦВК Білорусі Лідію Єрмошину. Вона увійшла до складу комісії 1992 року, а 1996-го очолила її. Як зазначає Zerkalo, 22 грудня цього року спливав строк її перебування на посаді.
Її попередника Віктора Гончара – колишнього соратника Лукашенка, який перейшов в опозицію, – усунули з посади голови ЦВК за рішенням Лукашенка в обхід парламенту. За три роки він зник безвісти, пише "Медуза".
Контекст
Єрмошина як керівниця ЦВК провела в Білорусі два референдуми, які розширили повноваження Лукашенка (зокрема, він здобув можливість балотуватися на пост президента необмежену кількість разів), та п'ять президентських виборів.
Останні вибори за Єрмошиної відбулися у серпні 2020 року і призвели до наймасовіших в історії Білорусі протестів проти Лукашенка, якого вкотре оголосили лідером голосування. Водночас альтернативні екзитполи подавали протилежну картину – впевнену перемогу опозиціонерки Світлани Тихановської.
Білоруські силовики жорстко розганяли мітинги, використовуючи світлошумові гранати, гумові кулі та водомети. За час протестів сотні демонстрантів дістали травми та поранення. Влада заявляла про чотирьох загиблих учасників мітингів, опозиція – про вісьмох.
23 вересня Лукашенко провів таємну церемонію інавгурації, уперше в історії Білорусі її не анонсували та не транслювали на телебаченні. Низка держав, зокрема США, Великобританія, Канада, Німеччина, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Данія, Україна та Чехія, не визнали інавгурації Лукашенка.
2021 року масові вуличні протести в Білорусі припинилися, але переслідування людей, які брали участь у протестах, незалежних ЗМІ та правозахисних організацій тривають.
+11 Київ
