+1 Київ
Американський режисер Олівер Стоун здобув безпрецедентний доступ до президента Росії Володимира Путіна – як до його професійного світу, так і до особистого. Протягом двох років він записував із ним інтерв'ю: у Кремлі, у Сочі, в офіційній резиденції в Москві, у стайні, у машині, у літаку. Найчастішими були їх зустрічі в лютому 2017 року, після президентських виборів у США. Як повідомляє в офіційному анонсі канал Showtime, це "найдетальніший портрет Путіна, який коли-небудь давали можливість зробити західному інтерв'юеру". Фільм називається "Інтерв'ю Путіна" (The Putin Interviews).
Перші дві серії з чотирьох американські журналісти подивилися ще до прем'єри на Showtime.
Девід Баудер, оглядач Associated Press, у статті для Star Tribune називає Стоуна "суперечливою фігурою" і підкреслює, що він випустив документальний фільм, який підтримує путінську версію про події в Україні. Авторський стиль режисера має "улесливі ремарки", зазначає Браудер: "ви дуже дисциплінований", "ви прекрасний генеральний директор. Росія – ваша компанія", – заявляє Стоун російському президентові під час інтерв'ю.
Марлоу Стерн, автор Daily Beast, пише, що цей фільм – "дико безвідповідальне любовне послання Путіну". Він уважає, що коли Америка посилає когось узяти інтерв'ю у Путіна, вона обирає для цього не найкращих представників. Стерн назвав Стоуна ревізіоністом, який провів останні два десятиліття, заграючи з диктаторами: Фіделем Кастро, Уго Чавесом і Володимиром Путіним. Згадує він автору його виправдання Гітлера і заяву, що євреї керують усіма медіа, а також його фільм "Україна в огні" – "ексцентричну скибочку російської пропаганди", де стверджують, що ЦРУ організувало протести на Майдані, і в камео виступають Путін і Янукович. Із цього бекграунду Стерн робить висновок: розглядати нове творіння Стоуна варто тільки як приклад поклоніння герою.
Bloomberg пише, що один із епізодів записаний під час "напрочуд спокійної" поїздки Москвою, зазвичай переповненою автомобільними заторами. Видання зазначає, що Стоун дозволяє Путіну задавати тон, уникає перевірки озвучених ним фактів і не інтерв'ює жодної з опозиційних Путіну персон.
Журналісти цих видань, крім власних оцінок, наводять і дослівні цитати із двох серій, які вже переглянули. Пряма мова Путіна є також у кількох офіційних трейлерах, опублікованих у YouTube телеканала. Частина цитат наведена в перекладі з англійської, тому у фільмі російською можуть звучати інакше.
Кадр із трейлера. Скріншот: SHOWTIME / YouTube
Про погані дні:
"Я не жінка, тому у мене не буває поганих днів. Я нікого не намагаюся образити, це природно, є певні природні цикли. Існують певні цикли, до яких схильні і чоловіки, але меншою мірою. Це нормально. Але ніколи не можна втрачати контролю".
Про Едварда Сноудена:
"Сноуден – не зрадник. Він не зрадив інтересів своєї країни. І не передав іншій країні жодної інформації, яка б завдавала шкоди його народу. Усе, що він робить, він робить публічно. У цьому сенсі Сноуден має рацію. Але ви мене запитали, я вам відповів прямо: я вважаю, що він, проте, не повинен був цього робити. Якщо йому щось не подобалося в тій роботі, на яку його запросили, потрібно було просто звільнитися і все. Але він пішов далі. Це його право. Та якщо ви мене запитали, уважаю я це правильним чи ні, то моя думка – ні, неправильно".
Про те, що його звільнення із КДБ схоже на звільнення Сноудена з Агентства національної безпеки:
"Я не думав про це, але, мабуть, так. Я подав у відставку, тому що я не був згоден із тими діями, які зробив уряд, – спроба державного перевороту. І не хотів залишатися в лавах спецслужби у той час".
Про російські спецслужби:
"Я думаю, що вони працюють добре. Наші спецслужби працюють винятково в межах чинного законодавства. Це перше. А друге: усе-таки стежити за союзниками, якщо ви справді вважаєте їх союзниками, а не васалами, – це непристойно. Це підриває довіру, отже, це зрештою завдає шкоди власній національній безпеці".
Про ядерну війну:
"Я думаю, що її ніхто б не пережив".
Про те, як Стоун спостерігав за його грою в хокей:
"Спостерігати недостатньо, ви повинні за мене вболівати!"
Про можливості відновлення відносин зі США:
"Надія є завжди. Поки нас не понесуть у білих капцях на кладовище".
Про НАТО:
"Сьогодні це зовнішньополітичний інструмент Сполучених Штатів. Там немає союзників, там є тільки васали. Коли країна стає членом НАТО, їй уже складно чинити опір тиску з боку такої великої країни – лідера НАТО, як США, і там легко може з'явитися все, що завгодно: і системи протиракетної оборони, і нові бази, і, якщо буде потрібно, нові ударні комплекси. А нам що робити? Ми повинні з огляду на це вживати контрзаходів, тобто ставити під удар наших ракетних систем ті об'єкти, які, на нашу думку, починають нам загрожувати. Ситуація напружує.
Чому ми так гостро реагуємо на розширення НАТО? У принципі, ми розуміємо цінність або відсутність цінності НАТО і небезпеки для нас у самій організації. Але що нас турбує? Нас турбує практика ухвалення рішень. Я знаю, як їх ухвалюють.
Я пам'ятаю одну з наших останніх зустрічей із президентом Клінтоном, коли ще Клінтон був президентом, він приїжджав до Москви. І я під час дискусії сказав: "Ну а може, розглянути такий варіант, що Росія, можливо, вступить у НАТО?". Клінтон так відповів: "Ну а що ж, я не проти!". Однак уся делегація американська дуже занервувала.
Більше немає Східного блоку, немає Радянського Союзу. То чому НАТО продовжує існувати? Моє враження, що для виправдання свого існування НАТО потрібен зовнішній ворог, постійний пошук ворогів або якісь провокаційні дії, щоб когось назвати противником".
Про те, що було б, якби він опинився з геєм у душі на підводному човні:
"Я вважав би за краще не ходити в душ із ним. Навіщо його провокувати? Але ви знаєте, я майстер спорту із дзюдо, а також із самбо. І я можу сказати вам, що як глава держави сьогодні я вважаю, що це мій обов'язок – відстоювати традиційні та сімейні цінності. Чому? Тому що в одностатевих шлюбах не може бути дітей. Бог так вирішив, і ми повинні дбати про народжуваність у нашій країні. Ми повинні зміцнювати сім'ї. Але це не означає, що повинні бути якісь утиски кого-небудь".
Про смерть:
"Я з Кастро розмовляв щодо цього. І він мені сказав: "Знаєш, чому я живий?", я запитав: "Чому?" – "Тому що я своєю безпекою завжди займався особисто". Ось. Я роблю свою роботу, а співробітники безпеки роблять свою. Досі у них це все непогано виходило.
У нас знаєте як кажуть у народі? У нас кажуть так: кому судилося бути повішеним, той не потоне.
Одному Господу відомі наші долі – і ваша, і моя. Коли-небудь із кожним із нас це станеться. Питання в тому, що ми зробимо на цій тлінній землі, чи отримаємо ми задоволення від життя".
