+5 Київ
Переконаний, що саме навколо Смешка згуртуються всі інші політичні гравці, і він обов'язково стане прем'єр-міністром
Зовсім трохи залишилося до другого туру президентських виборів в Україні, які багато в чому вирішать долю країни – у всякому разі, визначать подальший вектор її розвитку. Саме час поговорити про те, що я вважаю важливим 21 квітня. Я вважав і продовжую вважати, що найкращим вибором для України на посаді президента був би [екс-начальник Головного управління розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки] Ігор Петрович Смешко. Я в цьому глибоко переконаний і впевнений. Це був мій свідомий вибір. І я хочу подякувати величезній кількості українців, які віддали за нього свої голоси. 1,2 млн осіб проголосували за Смешка. Він здобув 6% голосів виборців. Водночас у найбезсовісніший спосіб у нього відняли 3,5–4%.
Унікальний випадок в історії пострадянських країн. За півтора-два місяці людина, самовисуванець, за яким не було нікого, не було грошей, здобула підтримку 1,2 млн виборців. Ця кампанія, я впевнений, увійде в історію. Її будуть докладно розбирати. Будуть розбирати феномен Смешка, а він є. Брехливі соціологічні опитування давали Смешку 1,5%, 1,9% або 2%. Я й тоді казав, що вони брешуть, перебуваючи на службі в олігархів. І зараз це повторю. Ігор Петрович зібрав 1,8 млн грн на свою виборчу кампанію. Він звернувся до простих людей, і вони надсилали йому по 50, по 100 грн. Тобто людина пішла на вибори, не маючи нічого. Зрозуміло, цих грошей ні на що не вистачало.
Ви бачили, що жодного ролика Смешка не було на телевізійних каналах. Йому повністю відрубали всю комунікацію з людьми на центральних каналах. Він з'явився лише двічі на "1+1", один раз на "Україні", кілька разів на "112", NewsОne, "Наш" і ZIK. І все – більше нічого. Тільки соцмережі, звернення лідерів думок до людей і, звісно, чітка проукраїнська позиція Смешка. Та що там проукраїнська – справжня українська позиція. Це стало запорукою того, що люди йому повірили. І це до того, що багато хто хотів голосувати за Ігоря Петровича, але не став цього робити, дивлячись на соцопитування, які давали йому 1–1,5%. Мовляв, він усе одно не зможе поборотися за перше чи друге місце.
Виборча кампанія Смешка стала найдешевшою за весь час існування України, якщо розглядати відповідність голосу витраченим грошам. На людину, яка проголосувала за Ігоря Петровича, було витрачено 4 грн. Це безпрецедентний фактор, який теж ще будуть вивчати. Я хочу ще раз подякувати всім, хто повірив цій чудовій людині. Я абсолютно впевнений, що в Ігоря Петровича блискуче політичне майбутнє. Після того, як він показав цей приголомшливий результат, до нього звернулися всі лідери перегонів із пропозиціями, щоб схилити його на свій бік. Йому обіцяли всі можливі посади – від секретаря РНБО, міністра оборони, голови СБУ до генпрокурора. Він відмовив усім, оскільки не хоче пов'язувати себе з ким-небудь. Він піде на вибори потужною політичною силою. Це буде консервативна партія. Я переконаний, що саме навколо Смешка згуртуються всі інші політичні гравці і він обов'язково стане прем'єр-міністром.
Бізнесмен Порошенко переміг державного діяча. На превеликий жаль для України і, напевно, для нього самого
Що стосується сьогоднішньої ситуації. У нас є два претенденти на посаду президента. Це чинний президент Петро Порошенко і [шоумен] Володимир Зеленський. І на кожному з них я хочу зупинитися окремо.
Почну з Петра Порошенка. Із його плюсів. Плюси Петра Олексійовича, якого я давно знаю, полягають у тому, що він винятково підготовлена для президентської посади людина, освічений, грамотний, досвідчений, загартований величезною кількістю зустрічей із провідними лідерами світу. Він розуміється на геополітиці, володіє мовами. Ще один величезний плюс – це людина зі сталевим стрижнем. Він бореться за владу до останнього, це боєць за натурою. Це людина, яка, навіть розуміючи, що програє, не хоче поступатися. Інстинкт влади у нього настільки потужний і загострений, що вигідно відрізняє його від усіх інших.
Тепер мінуси. Вони настільки переважують плюси, що між ними прірва. Коли Петро Олексійович у 2014 році прийшов до влади, став президентом після першого туру, це була необхідність. І я не уявляю, що сталося б з Україною, якби його не обрали в першому турі. За три тижні до другого туру – враховуючи, що Росія намагалася захопити якнайбільше української території, а ми були розгублені й заскочені зненацька, – України могло б не стати як держави. Тому обрання Порошенка в першому турі на той момент я вважаю благом для країни.
Я завжди намагаюся ставити себе на місце інших людей. Намагаюся поставити себе на місце Петра Олексійовича у 2014 році. Чорт забирай, я здобуваю стільки голосів, стаю президентом у першому турі. Давай, роби – усе у твоїх руках. Заробляй собі на пам'ятники в кожному місті й селі замість знесених пам'ятників Леніну. Заробляй собі місце в новітній історії України. Заробляй на те, щоб твої внуки і правнуки з гордістю говорили, що їхній дід – той самий Петро Олексійович Порошенко, який приніс Україні щастя і процвітання! Але, на жаль, бізнесмен Порошенко переміг державного діяча. На превеликий жаль для України і, напевно, для нього самого. Він іде, і йде безславно. Порядок денний Порошенка вичерпаний. Він не приніс Україні щастя.
Я б на його місці, прийшовши до влади, узяв би цю липецьку фабрику і кинув її до чортової матері
Три головні досягнення Порошенка, які я для себе сформулював, – це безвіз, децентралізація і томос. Якщо замислитися глибше, безвіз – який, безумовно, є досягненням, – через бездарну політику Порошенка обернувся для нас мільйонами людей, що безповоротно виїхали з країни. У ту саму Польщу, Росію. І виїхали ці люди не стільки тому, що їм тут платили мало, а через відсутність перспектив. Вони побачили, що нічого доброго в нас у країні не буде. І ці люди, що виїхали, теж на совісті Петра Олексійовича.
Децентралізація – гарне явище, коли гроші пішли до бюджетів сіл, міст. Це плюс. Томос – теж плюс. Але всі ці три плюси ніщо порівняно з величезним мінусом. На жаль, я скажу річ, яку, може, не повинен говорити. Оскільки не хочу скочуватися на якісь особисті моменти. Але в Петра Олексійовича є біда, яка стала бідою всієї країни. Він дуже жадібна людина. Жадібна до непристойності. Жадібна до якогось твариноподібного стану. Про його жадібність ходять легенди. Люди, які з ним працюють і добре знають, не втомлюються розповідати про приголомшливі випадки виявів його нелюдської жадібності. І ця жадібність – його головний мінус. Я б на його місці, прийшовши до влади, узяв би цю липецьку фабрику і кинув її до чортової матері. Сказав би [президенту РФ Володимирові] Путіну: "Вдавись цією фабрикою, мені від вас нічого не потрібно!". Я б побудував країну, у якій капіталізував би свої гроші. Тому що разом із капіталізацією країни капіталізуються гроші кожного громадянина.
І якщо він, прийшовши до влади, коштував, умовно кажучи, мільярд, то навіть віддавши цю фабрику, він одержав би набагато більше на капіталізації. Через жадібність він цього не зрозумів, не оцінив. А в підсумку у країні роками йшла війна, у нас забирали територію й убивали людей, і в цей час по всій Росії та в окупованому Криму продавали ці довбані цукерки Roshen. Це взагалі вкладається в мозку будь-якої нормальної людини? Ти ж президент! Як твою продукція можуть виготовляти і продавати у країні-агресорі? Де ж мораль? А як тобі можна вірити?
До речі, про віру. Усі, хто мав із Петром Олексійовичем якісь справи, кажуть про ще один його серйозний недолік – йому не можна вірити. Він брехун. Може пообіцяти і не зробити. Він може розвести людей на рівному місці. І цей його фальшивий пафос уже, чесно кажучи, набрид. Я, наприклад, не вірю жодному слову, яке каже Порошенко. Коли він зі сльозами на очах співає гімн України, прикладаючи руку до серця, кричить "Слава Україні!" і пафосно звертається до людей, я не вірю жодному слову – усе брехня. Адже так обманювати не можна. Рано чи пізно віра закінчується. Ось до нього довіри немає. Говорячи про Петра Олексійовича, який зараз іде на другий тур, я можу лише повторити, що його епоха минає безславно. Він іде, і слава Богу.
Володимир Зеленський – чесна людина. І в цьому я переконаний
Володимир Зеленський. Почну з мінусів. Відсутність досвіду політичного життя. Це не смертельний мінус, але все ж таки мінус. Він буде набивати собі шишки. Боюся, що шишки буде набивати собі й Україна. Але в нас немає іншого виходу. Наступний мінус – ми не можемо зрозуміти, хто ж у нього в команді. Поки ми бачимо дуже різних людей – і гарних, і невиразних. Поки ми бачимо, що кілька олігархів бореться за те, щоб опинитися близько до тіла. І я зараз не про [бізнесмена Ігоря] Коломойського. От уже в кого не вийде бути близько до тіла – у цьому я майже впевнений, – так це в Коломойського. За всіма законами жанру. Більше мінусів немає.
Тепер плюси. Що мені подобається в Зеленському? Перше. Я завжди дивлюся на сім'ю, а у нього сім'я дуже гарна. Батьки – наукові працівники, бездоганної чесності люди. Абсолютно зрозумілі для мене. Середовище, у якому він виріс, абсолютно зрозуміле. Володимир Зеленський – чесна людина. І в цьому я переконаний. Друге. Він шалено талановитий. А коли людина талановита у чомусь, вона обов'язково талановита ще в багатьох інших речах. Причому він талановитий не тільки як актор, але і як організатор. І ось це важливий плюс. Мало хто знає, що в компанії, якою він керує, працює 3 тис. осіб. І він керує ними особисто, вникаючи в усі подробиці й нюанси. І це дає надію. Якщо людина змогла побудувати дуже успішну компанію, їй вдасться побудувати державу. 3 тис. осіб – це міні-держава.
Наступний важливий момент. Мені дуже подобається, що Володимир Зеленський багатий. І що свої гроші він зробив чесно, не залазячи до кишені держави, не кроючи бюджету, не цуплячи, не маючи угод з олігархами й зі своєю совістю. Свої великі гроші він заробив талантом і працею. Це безумовний плюс, це гідно поваги.
Я йому вірю. Ще в листопаді, коли ніхто не знав, що він піде на президентські вибори, у мене з ним була дуже відверта розмова віч-на-віч. Я ставив йому різні запитання. Я запитав, чи жадібний він. Він сказав, що ні. Я запитав, чи хоче він посісти своє місце в історії України. Він дивився мені просто в очі і сказав: так, саме цього я хочу. Я запитав, чи готовий він стати локомотивом перетворень у країні, які вже давно назріли. Він сказав: так, я хочу стати ним. Я знаю, що дружина Володимира Олена була категорично проти того, щоб він ішов у президенти. Хлопці з "Кварталу 95" – і Женя Кошовий, і Саша Пікалов, й інші – говорили мені: ну скажи ти йому – навіщо це треба? Мовляв, у нас і так усе добре. Вони теж були проти.
Тому, з огляду на все, що я зараз сказав, хочу закликати всіх, хто мене побачить і почує, обов'язково прийти 21 квітня на виборчі дільниці. І обов'язково проголосувати. Я закликаю всіх не голосувати за натуру Петра Олексійовича Порошенка, яка йде. Я закликаю вас проголосувати за Володимира Олександровича Зеленського. І тим самим дати Україні шанс. Якщо Володимир Зеленський не впорається з викликами, які стоять перед ним, відштовхуючись від давніх традицій української демократії, ми його переоберемо. Й оберемо іншого президента. Однак потрібно дати шанс саме йому, Володимиру Зеленському. І допомогти йому, а отже, і всім нам, цим шансом скористатися.
Давайте вірити у краще майбутнє нашої улюбленої країни. Вона гідна гарного президента. А ми гідні щастя. Спасибі.
Джерело: "ГОРДОН"
