$39.82 €43.11
menu closed
menu open
weather +18 Київ

Назаров – керівникові центру радіохірургії у "Феофанії": Якби в мене не було результатів ізраїльського обстеження, я би після вашого пішов бігом додому, а через рік – помер! G

Назаров – керівникові центру радіохірургії у "Феофанії": Якби в мене не було результатів ізраїльського обстеження, я би після вашого пішов бігом додому, а через рік – помер! Володимир Назаров: Наші медики забули про клятву Гіппократа!
Фото: Лідія Архангельська / Facebook
В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" народний артист Росії, композитор, режисер і актор Володимир Назаров розповів, яким захворюванням страждає понад 10 років, чи зуміли йому допомогти російські медики та з чим йому довелося зіткнутися, звернувшись у київську лікарню "Феофанія".

Народний артист Росії, композитор, режисер і актор Володимир Назаров майже рік живе та працює в Україні. Він вирішив повернутися на батьківщину (Назаров народився та виріс у місті Новомосковську Дніпропетровської області) через відкриту незгоду з політикою Кремля.

У грудні 2016 року Назаров набув українського громадянства, став професором Київського інституту музики імені Глієра, набрав трупу з його студентів та успішно ставить спектаклі в різних театрах країни. Життя артиста увійшло у звичне творче русло, але про себе нагадала необхідність контролювати стан здоров'я. В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" Володимир Назаров розповів, що привело його до столичної клініки "Феофанія" та яку інформацію приховали від нього її лікарі.

Професор у німецькій клініці сказав, що жити мені залишилося півроку

– Володимире Васильовичу, із якою проблемою ви звернулися до лікарні "Феофанія"?

– Із 2003 року я страждаю на рак передміхурової залози. У Росії онкологію розпізнати не змогли, але виявили гепатит (цей діагноз пізніше повністю спростували німецькі лікарі) і гіпертонію, від чого й лікували протягом півтора року. І тут абсолютно випадково я пройшов тест на визначення рівня ПСА (онкомаркер, який виявляють за допомогою аналізу крові. Дослідження проводять для діагностики та спостереження за перебігом раку й аденоми простати."ГОРДОН"). Показники виявилися підвищеними. У Росії лікарі не звернули на це особливої уваги, сказали, що це дурниця, мовляв, зеленкою помастимо – і все мине. Тоді один із моїх друзів порадив мені поїхати до Німеччини – перевіритися про всяк випадок. Я поїхав в університетську клініку в Мюнстері, що за сто кілометрів від Дюссельдорфа. І там професор Гертлі (який знав кілька російських слів і йому здавалося, що саме цією мовою він зі мною розмовляє) повідомив: "Ну що, хер Назаров, жити тобі залишилося півроку". Бо з'ясувалося, що в мене рак передміхурової залози, причому в занедбаному стані. Слава богу, його прогнози не підтвердилися. Він мене прооперував і сказав, що ситуація набагато краща, ніж йому здавалося, метастазів немає та помру я коли-небудь потім від чогось іншого. Хоча додав, що саме ті півтора року, які було упущено в Росії, створять мені проблеми в майбутньому...

– ...ось так?

– Так. Пізніше, у 2006-му, мені зробили опромінення, і до 2013 року (до розгрому мого театру, до зіткнення з владою Росії, до моїх виступів проти Путіна тощо) моя онкологія дрімала. Час від часу я здавав аналіз на визначення рівня ПСА, показники були близькими до нуля, що є нормальним для людини, у якої немає передміхурової залози. Але з 2013 року вони почали зростати. Й у грудні 2016-го я з'їздив до Ізраїлю та зробив ПЕТ-КТ (позитронно-емісійна комп'ютерна томографія для діагностики онкозахворювань, яку проводять із використанням радіоактивного індикатора."ГОРДОН"). Це дуже серйозне дослідження, яке засвідчило, що у мене метастази в лімфовузлах. На той час я вже жив в Україні – 5 грудня 2016 року я набув українського громадянства. Зараз я вирішив пройти ПЕТ-КТ повторно, почав дізнаватися, де це можна зробити, і мені порекомендували "Феофанію".

Не попереджати пацієнта про те, що обстеження може дати неточні результати, – убивство

– Ви звернулися до Всеукраїнського центру радіохірургії у "Феофанії" тому, що цю діагностичну процедуру можна пройти тільки там?

– Ні, але мені порадили саме його. Сама клініка, звичайно, шикарна, і на території фонтани б'ють, пташки цвірінькають – усе чудово. У центрі радіохірургії мені зробили ПЕТ-КТ. Лікарі, що проводили дослідження, подивилися на його результати та сказали: "Володимире Васильовичу, ми вас вітаємо, метастазів у вас немає, ви здорові, можете йти. Спасибі за задоволення познайомитися з вами". Я відповів: "Друзі, я дуже зворушений та готовий сходити по шампанське, але, знаєте, один цвях у черевику в мене все-таки є – це результати аналогічного обстеження в ізраїльській клініці, які показали наявність метастазів у лімфовузлах".

– Ви говорили їм про це до процедури?

– Звичайно, навіть диск дав, на якому це дослідження записане, але вони його не подивилися, і ніхто навіть не подумав порівняти результати.

– Ось так?

– Так. Мені абсолютно впевнено заявили, що все гаразд. І після того, як вони все-таки порівняли свої результати з ізраїльськими та побачили, що метастази в лімфовузлах є, вони знітилися та сказали, що, напевно, потрібно довіряти попередньому обстеженню, тому що воно якісніше й точніше. Я запитав: "А чому так? У вас апарат старий?". "Та ні, апарат новий, у нас препарату немає, який використовують  як контраст", – відповіли лікарі. Мене це, звичайно, вразило. І вони мені пояснили, що в Ізраїлі ПЕТ-КТ роблять із контрастом на основі радіоізотопу галію, а в нас – радіаційної глюкози, яка може не показати наявних метастазів саме з моїм діагнозом. І тут я кажу: "Стоп! Ви мене запевнили в тому, що я абсолютно здоровий і підготували виписку. Ви навіть не засумнівалися, не порекомендували перевіритися ще раз у якій-небудь іншій клініці!". Та найстрашніше, що на цьому контрасті вони обстежують сотні людей, нічого не бачать і, я думаю, не попереджають, що результати цього дослідження можуть бути неточними чи взагалі неправильними.

– І що вам відповіли?

– Я їм сказав, що, хлопці, припустімо, що на моєму місці – простий українець, який-небудь фермер, у якого немає грошей з'їздити до Ізраїлю та зробити там ПЕТ-КТ із контрастом на основі галію. І ось він приходить до вас, нашкріб необхідну суму (тому що у вас, вибачте, усе це не безкоштовно), ви проводите дослідження, повідомляєте, що він здоровий, людина щаслива, повертається додому, а через півроку – вона труп. Це просто вбивство, я вважаю. Справжнісіньке вбивство. Це все одно, що Toyota випустила б півтори тисячі автомобілів, не встановивши на них гальм, а потім, скромненько так, промовчала, мовляв, раптом минеться. Ну розіб'ється десяток людей, але решта ж виживе. Ось це приблизно те саме. Я був настільки обурений, що пішов до керівника цього центру – Ярослава Володимировича Кметюка (він чудовий лікар, вони там усі ентузіасти). І він мені сказав, що у них у клініці справді немає цього препарату. Я через наївність (я ж музикант усе-таки) запитав про те, чи можна його привезти, нехай навіть за додаткову плату, адже він просто необхідний для одержання найточніших результатів. І тут він мені сказав, що галій – це речовина, яка розпадається в організмі людини протягом години, тому його просто неможливо транспортувати, а необхідно виробляти на місці. І додав, що їхній центр уже звертався з цим питанням до Державного управління справами, але там відповіли, що спочатку потрібно добудувати відповідний корпус і взагалі – грошей немає. Тоді я поцікавився ціною питання. Чесно кажучи, я очікував почути про суму не менше ніж $10 млн, але виявилося, що необхідно приблизно $200 тисяч!..

– ...щоб налагодити виробництво цього діагностичного препарату в Україні?

– Так, саме в цій клініці. Окрім того, в Україні є досвід роботи з радіаційними матеріалами – вона ж не бананова республіка, а досить технологічно розвинена країна. Тут можна виготовляти препарати на основі галію, і Кметюк це підтвердив. Але їм потрібна ліцензія та гроші, ось ці $200 тисяч. Деякі олігархи, мені здається, на Мальдівах чи в якому-небудь казино за добу прогулюють більше. Гаразд, у влади, можливо, немає на це грошей, але якщо Всеукраїнський центр радіохірургії переймається цим питанням, чому ж він не б'є в усі дзвони? Люди вмирають! Вони ж їх просто вбивають, стають співучасниками вбивства! Я б міг, звичайно, розібратись у цій історії для себе особисто, стряхнутися та піти далі, але подумав, що українців нині й так мало та не можна дозволяти, щоб люди помирали лише тому, що хтось не знайшов $200 тисяч для клініки. До речі, після цього я подзвонив в інший медичний центр (не буду його називати, просто не хочу), де теж можна зробити ПЕТ-КТ. Там це обстеження коштує 22 тис. грн, тобто вдвічі більше, ніж у "Феофанії". Тоді я запитав, а який препарат вони використовують як контраст, чи є в них галій? Моє запитання їх здивувало, але мені відповіли, що, звичайно, є, і що вони привозять його з Ізраїлю. Я сказав, що цього не може бути, що це просто брехня, і на тому кінці дроту повісили слухавку. Бачите, у "Феофанії", у центрі радіохірургії, зі мною принаймні чесно поговорили, правда, якби ця розмова відбулася до того, як провели дослідження, ось тоді вона була би справді чесною. Я не знаю, що сталося з нашими медиками, але, по-моєму, вони забули клятву Гіппократа!

Керівник Всеукраїнського центру радіохірургії КБ "Феофанія" Ярослав Кметюк прокоментував виданню "ГОРДОН" ситуацію, що склалася, а також виклав своє бачення розв'язання проблеми. До розмови долучився і Володимир Назаров.

В Україні немає жодного медичного центру, який міг би проводити дослідження у сфері вузьких онкологічних проблем

– Ярославе Володимировичу, чому в Україні немає необхідного багатьом онкохворим діагностичного препарату? І що потрібно зробити для того, щоб він з'явився?

Кметюк: В Україні немає жодного медичного центру, який міг би проводити дослідження у сфері певних вузьких онкологічних проблем. У нашій клініці побудовано відділення діагностики з власним виробництвом радіофармпрепаратів, але насправді виготовляють тільки один найуніверсальніший – фтордезоксиглюкозу. Він дуже добре підходить для діагностики стадіювання та рестадіювання таких онкозахворювань, як рак легень, кишечника, молочної залози. Але ще залишаються такі вузькі напрями, як нейроендокринні пухлини, рак простати, головного мозку. І для того, щоб провести щодо них діагностику, пацієнтам доводиться їхати за кордон.

Ярослав Кметюк: Внедрение новых радиохимпрепаратов невозможно без дополнительных средств. Фото: из личного архива Ярослава Кметюка Ярослав Кметюк: Упровадження нових радіохімпрепаратів неможливе без додаткових коштів. Фото: з особистого архіву Ярослава Кметюка

– Якщо пацієнт звертається до вас саме з таким вузькоспеціалізованим запитанням, що ви рекомендуєте?

Кметюк: Якщо пацієнт приходить з'ясувати, наприклад, чи немає в нього рецидиву пухлини головного мозку, ми можемо йому запропонувати лише магнітно-резонансну спектроскопію або МРТ із контрастом. Або поїхати до клініки, де проводять ПЕТ-КТ із метіоніном, необхідним для найточнішої діагностики цього виду раку.

– Тобто ви відразу попереджаєте пацієнта, що з цією проблемою йому варто звернутися до іншої клініки і краще за кордоном?

– Лише за кордоном, оскільки в Україні цього діагностичного препарату немає. Навіть ПЕТ із фтордизоксиглюкозою на сьогодні проводять лише у трьох клініках Києва, зокрема в нашій. Для первинної діагностики ця процедура не потрібна, для цього проводять біопсію та МРТ, а ПЕТ використовують уже на наступному етапі, коли необхідно точно визначити стадію онкозахворювання, чи немає віддалених метастазів, чи можна видалити пухлину та яке саме лікування слід призначати.

– І якщо пацієнт із раком головного мозку чи простати звертається до вас, щоб зробити ПЕТ-КТ, то ви йому відразу ж кажете, що у вашій клініці немає діагностичного препарату для проведення цієї процедури?

Кметюк: Ми пояснюємо, у чому специфіка фтороксиглюкози, але й говоримо, що є більш відповідні препарати для діагностики стадіювання раку простати. Це галій, якого в Україні немає.

– Чому? Адже більшість онкохворих не може дозволити собі лікування за кордоном.

Кметюк: Упровадження нових радіофармпрепаратів пов'язане, по-перше, із матеріально-технічним забезпеченням: це модуль синтезу, на якому, власне, препарат і виготовляють, сам галій – радіоактивний елемент, який необхідно звідкись імпортувати, оскільки в Україні його не виробляють...

– ...це складно зробити?

Кметюк: Усе це можна реалізувати, але необхідні додаткові кошти.

– Тобто гроші – це основна причина, чому в Україні досі немає такого необхідного багатьом пацієнтам діагностичного препарату?

Кметюк: Так. Але з усієї системи в нас уже є певний комплекс елементів: сам сканер, на якому проводять діагностику, персонал, який уміє це робити, палати для пацієнтів...

– ...але немає основного – того, на чому все це може працювати...

Кметюк: Так, радіофармпрепарату немає. І щоб його впровадити, необхідні кошти на обладнання, час на розроблення документації, оскільки галій – це внутрішньовенний ін'єкційний препарат, і для того, щоб його використовувати (а це велика відповідальність), потрібно мати відповідні дозволи. У нас є ліцензія на застосування таких препаратів, але до неї потрібно вносити зміни, цим займається Держлікінспекція. Це не є чимось неможливим, усе це реально зробити з тими знаннями, які ми маємо.

– Чому тоді цього не відбувається? Що заважає?

Кметюк: Брак коштів на закупівлю необхідних для виробництва елементів...

– ...це занадто дорого?

Кметюк: Саме обладнання – відносно недороге, бо основна його частина в нас є, як я вже сказав. Кошти для впровадження нового препарату – це гроші на закупівлю апарата для синтезування, генератора та власне радіоактивної речовини. Галій – це генераторний препарат, який потрібно привозити з-за кордону та вже на місці отримувати з нього радіоактивні речовини. Плюс іще невелика частина коштів для закупівлі рецептора, необхідного у виробництві цього діагностичного радіофармпрепарату.

Питання про оснащення лабораторії ми порушували двічі за останні чотири роки

Під час нашої розмови пролунав телефонний дзвінок від хворого (не киянина) із тим же діагнозом – рак простати. Він запитав, чи прийме Всеукраїнський центр радіохірургії результати його ПЕТ-КТ, зробленого за місцем проживання, чи потрібно пройти процедуру повторно безпосередньо в центрі. Лікар відповів, що результати вони візьмуть, але поцікавився, якими саме вони виявилися, чи було видно накопичення радіофармпрепарату в лімфовузлах і якщо ні, то проходити цей тест іще раз, найімовірніше, немає сенсу.

– Це якраз те, про що ми з вами говоримо...

Кметюк: Так, закон парних випадків, таке рідко буває. Правда, за високих показників пухлинного маркера може спрацювати і глюкоза. Пізніше передзвоню йому та розповім про галій, оскільки мова йде про наступний етап лікування – опромінення.

Назаров: Але мені ніхто про це не розповів до обстеження!

Кметюк: До обстеження в нас?

Назаров: Так, навіть більше, ваші лікарі радісно привітали мене з тим, що в мене ніде немає метастазів. Ви ж розумієте, що людину потрібно попереджати про відсутність необхідного діагностичного препарату. Адже я розраховував на точні результати дослідження. А в одній із київських клінік мені взагалі сказали, що в них є галій.

Кметюк: Так, цікава ситуація. Напевно, це роблять для того, щоб якось затягнути до себе пацієнта, а далі – за ситуацією. В Україні галію немає. Якби він був у тій клініці, про яку ви сказали, ми б туди скеровували своїх пацієнтів, бо їх у нас дуже багато.

– І що ви робите з цими пацієнтами?

Кметюк: Є три методики – це КТ, ПЕТ-КТ і ПСМА ПЕТ-КТ із галієм. Остання є найбільш специфічною та чутливою для діагностики стадіювання раку простати, потім – із фтордизоксиглюкозою...

– ...усе-таки скільки коштує обладнання, щоб налагодити виробництво галію тут?

Кметюк: Боюся помилитися, але на останній конференції з ядерної медицини, де я був, фірми пропонували модулі синтезу вартістю в межах $200 тисяч.

– Ви зверталися з цим питанням до державних органів, до МОЗ?

Кметюк: Наша клініка як структурний підрозділ "Феофанії" належить не МОЗ, а Державному управлінню справами, яке не має у своєму розпорядженні таких уже бюджетів. А зважаючи на всі ці нападки на "Феофанію", які відбуваються останнім часом стосовно того, що на клініку виділяють великі гроші... Не знаю, це питання стоїть на порядку денному, але, напевно, у них є важливіші завдання.

– Але щось же вам відповідали? І скільки разів ви порушували це питання? Адже мова йде про життя багатьох людей...

Кметюк: (Задумався). Так, життя та здоров'я – це, звісно, дуже гостра проблема. (Знову задумався). Напевно, двічі за останні чотири роки ми цю проблему порушували, розмовляли про неї...

– ...двічі... І що вам відповіли?

Кметюк: Листів із відповідями у нас немає...

– ...тобто офіційних паперів щодо цього питання у вас немає?

Кметюк: Немає. На словах усі згодні з тим, що це дуже актуальна проблема, і запевняють, що як тільки буде бюджет розвитку, її обов'язково розв′яжуть. Але віз і нині там.

В Україні десятки тисяч хворих на рак передміхурової залози

– Добре. Повернімося до окремого випадку. Чому лікарі вашої клініки не попередили Володимира Назарова до проведення ПЕТ-КТ, що ця процедура може виявитися неінформативною, а отже, марною за відсутності діагностичного препарату галію?

Кметюк: (Задумався). Очевидно, це спільна відповідальність і наших фахівців (я визнаю, що вони повинні були про це обов'язково попередити), і лікаря, який на це обстеження скеровував. Особисто я попереджаю всіх. Можливо, цей момент упустили мої колеги, поки мене не було. Але ПЕТ-КТ із фтордезоксиглюкозою не є неінформативною, це найбільш інформативна діагностика з усіх доступних в Україні.

Назаров: Але мені з упевненістю сказали, що метастазів у мене немає. Але я з попереднього обстеження, яке проходив в Ізраїлі, знаю, що в лімфовузлах вони є. Я хотів порівняти, дізнатися динаміку. І коли я нагадав про ізраїльське обстеження, результати якого я заздалегідь надав на диску, лікарі його подивилися та сказали, що так, йому варто довіряти, бо там його проводили з галієм. Звісно, мене це обурило, оскільки люди звикли довіряти лікарям. Не кожен сам розбирається у своєму захворюванні. А особисто до вас я прийшов із бажанням допомогти, тому що ви як патріот своєї професії, теж, напевно, хочете, щоб у вашій клініці були необхідні препарати. Про це треба відкрито та голосно заявити.

Кметюк: Так, в ідеалі можна було б звернутися до якихось фондів. МАГАТЕ, наприклад, дуже сильно допомагає Україні. Якщо проблема настільки актуальна, є й державні програми...

– ...щодо актуальності проблеми: яка статистика хворих на рак передміхурової залози наразі в Україні?

Кметюк: Точних статистичних даних я не маю, але багато...

– ...приблизно скільки в цифрах?

Кметюк: Десятки тисяч. Але, наприклад, за кордоном лікар-куратор і лікар-діагност комунікують одне з одним. І для пацієнта це чудовий варіант. У нас же, оскільки сам хворий оплачує обстеження, воно йому найчастіше більше за всіх і треба. Справді, хворий не завжди розбирається в тих процедурах, які йому необхідно зробити. ПЕТ в Україні з'явилася не так давно – у 2011 році, і ми намагаємося донести максимум інформації до всіх фахівців, які можуть її призначати своїм пацієнтам.

Ярослав Кметюк: ПЭТ в Украине появилась не так двано – в 2011 году. Фото: из личного архива Ярослава Кметюка Ярослав Кметюк: ПЕТ в Україні з'явилася не так давно – у 2011 році. Фото: з особистого архіву Ярослава Кметюка

– Добре. Чи повинен пацієнт оплачувати дорогу процедуру (а у випадку Володимира Назарова її вартість становила 11 тис. грн), зважаючи на те, що вона не показала завідомо наявної проблеми?

Кметюк: Ці результати все одно є діагностичною інформацією для лікаря-куратора. Їх можна порівняти з попередніми. А зважаючи на те, що вартість обстеження із глюкозою разів у п'ять нижча, ніж із галієм, то це такий компромісний варіант для лікаря-куратора...

Назаров: Я ще раз повторюю, що мене ніхто не попередив, що процедуру будуть проводити саме із глюкозою і якими можуть бути результати. Тобто я маю бути не тільки лікарем-онкологом, але ще і фахівцем у ядерній медицині?! А я музикант, я не розумію цих тонкощів. Це ви мені їх пояснили після того, як я запитав. А якби в мене не було результатів попереднього обстеження, я б пішов бігом додому, а за рік – помер! Так було б?

Кметюк: Слава богу, що рак простати належить до захворювань, які повільно розвиваються ...

Назаров: ...але пацієнти охочіше вірять у добрі новини, аніж у погані. Чисто психологічно. Звичайно, моя ситуація не найдраматичніша, але таких, як я, думаю, досить багато проходить через ваші руки. Вам потрібно працювати з вашим персоналом, щоб принаймні пацієнт був поінформований. От це була б чесна позиція.

Кметюк: Без сумніву. Із персоналом я попрацюю та ще раз усе їм розповім і поясню.

– Ви як керівник центру знаєте, що потрібно зробити, щоб у вашій клініці з'явилася перша в Україні лабораторія з виробництва діагностичного препарату галію?

Кметюк: Тут, напевно, потрібно об'єднувати зусилля. Існують міжнародні громадські організації з боротьби із раком простати...

– ...що потрібно зробити, щоб в Україні з'явився цей препарат?

Кметюк: У нашому регіоні постачальники галію – це переважно Німеччина та Росія. Це країни, у яких є виробництво, потужні ядерні реактори, циклотрони, де виробляють ці радіоактивні речовини. Щойно в мене виникла ідея підготувати до наступного Дня боротьби з раком простати...

– ...і коли він буде?

Кметюк: Місяці за чотири, мені здається...

– ...чекати чотири місяці?! Скажіть, ви знаєте, куди потрібно звернутися, щоб було виділено кошти на розв′язання питання, від якого залежить життя дуже багатьох людей?

Кметюк: Я хотів сказати, що та сума, про яку я говорив, була названа по пам'яті, мимохіть, це те, що я почув на конференції. Потрібно актуалізувати інформацію, я не знаю, скільки тепер це обладнання може коштувати. Можливо, його звільнили від оподаткування в Україні або, навпаки, збільшили розмір мита...

– ...але це не космічна сума?

Кметюк: У будь-якому разі ні. Це витрати на придбання устаткування і, звісно, тимчасові. Інше в нас є. Але, напевно, стаття в щоденному виданні не зверне уваги на проблему. Можливо, усе-таки варто прив'язатися до відповідних нагод, дат чи подій?..

– ...зверне.

Кметюк: Тоді я зв'яжуся з профільними спеціалістами, які займаються проблемою раку простати, ми підготуємо детальнішу інформацію та попросимо вас допомогти у висвітленні цієї проблеми.

Петр Мага: Петро Мага: "Феофанія" вже стала загальною назвою. Фото: Алла Демура / Facebook

Народний артист України, актор, сценарист і поет Петро Мага, коментуючи ситуацію, що склалася навколо візиту Володимира Назарова до КЛ "Феофанія", висловив своє ставлення до цього медзакладу:

"Феофанія" вже стала загальною назвою. Що називається, хочеш жити – туди не ходи. Я народний артист і маю право обслуговуватись у цій клініці, але не хочу, чесно кажучи. Вибачте, але якщо у "Феофанії", державній лікарні найвищого рівня, можна нарватися на смертельний випадок, то що говорити про якусь сільську амбулаторію. Віктора Шпортька там залікували до смерті, я був на його похороні. Народний артист Іван Попович з огляду на це сказав, що, якби хоч у кого-небудь, хто працює у "Феофанії", була совість, вони б прийшли та хоч щось пояснили. Наш диктор Олександр Сафонов, він же був красенем двометровим, а зараз, бідний, навіть не розмовляє, ледве встає. Ми допомагаємо йому зібрати кошти на реабілітацію. Тільки "Феофанія" залишається осторонь, але ж його стан – результат їхньої роботи!"