+12 Київ
Якщо лідер партії з назвою "Рух нових сил" живе коштом бабусі, хочеться запитати: а які ж сили у нас тоді – старі?
Чули історію про Михайла Саакашвілі та його бабусю? Якщо ні, то ось через що буча зчинилася. Відповідаючи на запитання ведучого телеканала ATR про те, за які кошти живе в Україні Михайло Ніколозович, той не знайшов нічого кращого, аніж сказати:
"По-перше, я навіть не громадянин України зараз. По-друге, я живу дуже скромно і нормально. По-третє, у мене немає жодних незаконних доходів, ніколи не було. У мене немає жодного бізнесу, ніколи не було. У жодного з моїх родичів немає бізнесу, ніколи не було. Але члени моєї сім'ї отримують добру зарплату. У мене бабуся працює, мама працює, дружина працює, я працював..."
Кінець цитати. А ось і відео. Склянкою екс-президент Грузії, звісно, не кидається – але видно, що це запитання чомусь викликає у нього досаду: мовляв, навіщо питати? Що тут цікавого?
Дуже невдало підставився Михайло. Втрачає хватку. Для політика його рівня властива взагалі-то особлива "чуйка", глибинне розуміння того, чого не варто говорити – інакше електорат не зрозуміє. А вже на такі стандартні запитання відповідь повинна, як кажуть, відскакувати від зубів! Ба більше, відповідати треба приблизно із тією ж променистою усмішкою, з якою він на мітингах і в телеефірах говорить про простих українців, і їхніх діток, і як добре всі заживуть, коли партія Михайла Саакашвілі прийде до влади.
Замість цього батоно Ніколозович згадує всує і дружину, і маму, і бабусю. До того ж згадує себе в останню чергу. І якось само собою виходить, що екс-президент Грузії, екс-губернатор Одещини, лідер партії – чи то живе коштом своїх жінок, чи то звалює на них провину за свої не цілком трудові доходи...
Що ж, на правах людини, яка живе в Україні трохи довше, ніж Саакашвілі, насмілюся дати йому кілька порад.
По-перше, Михайле, не варто говорити – навіть із гірким гумором, що ви зараз не громадянин України. Тому що вас досі ще не видворили із країни лише тому, що частина населення ставиться із повагою до вашого бажання працювати на Україну. (Ну, і ще через позицію Заходу, але це – зовсім інша історія).
По-друге, Михайле, пожалійте свою бабусю! Якщо не заради неї самої, то для свого політичного майбутнього – так уже точно. Бо якщо лідер партії з назвою "Рух нових сил" живе коштом бабусі, хочеться запитати: а які ж сили у нас тоді – старі?
По-третє, політику не слід згадувати родичів щодо своїх доходів. Особливо у країні, де словосполучення "мама Шуфрича" давно вже стало мемом, а слово "рюкзак" асоціюється не з туристичним походом, а з сином міністра внутрішніх справ. Вам просто не повірять – і знаєте чому? Та тому що всій країні відомо: політики і чиновники в Україні традиційно записують "ліві" доходи і активи – на дружин, батьків і дітей. Скажу більше: потрапивши у владу, багато "простих українців" стали б чинити точно так само.
І по-четверте, політику, який увів в обіг слово "бариги"; реформатору (у минулому житті), який посадив безліч грузинських корупціонерів і загрожує ув'язненням корупціонерам українським, – цій людині не варто брати приклад із декларації Юлії Тимошенко і прикидатися вах яким безсрібником. Зрозуміло, що всі друзі-спонсори Михайла Ніколозовича нині – під ковпаком у Банкової (а тих, хто ще не потрапив у поле її зору, видавати зовсім не хочеться). Але посилатися на маму-дружину-бабусю – якось "некомільфо". У тому самому інтерв'ю Михайло згадує про те, що дає лекції – уже добре. Але коло можливостей для заробітку, який не соромно буде показати виборцю, – величезне! Можна, наприклад, проводити консультації з корпоративного тимбілдингу, влаштовувати семінари "Як побудувати успішний туристичний бізнес", вести тренінги з виноробства і сироваріння, давати уроки "Картулі", "Нарнарі" і "Абрагулі", нарешті, працювати тамадою на корпоративах...
Політику не слід згадувати родичів щодо своїх доходів. Особливо у країні, де словосполучення "мама Шуфрича" давно вже стало мемом
І знаєте, Михайле Ніколозовичу, кажучи це, я майже не жартую. Звернули увагу на те, який зараз у Києві бум на заклади грузинської кухні? Це може означати лише одне: грузини і грузинське мають серед українців симпатію; отже, цей бізнес вигідний і почесний. То чому б не відкрити мережу ресторанів? Заодно і нагодували б досхочу тих самих "простих українців", про яких так непокоїтеся.
Я вам більше скажу: у мене навіть і назва готова "Бабуся і Міхо: ресторан грузинської домашньої кухні"! Патріархально, затишно, задушевно. Баригам вхід заборонено. І бабуся не заперечуватиме...
