-2 Київ
Коли мені сказали, що жити мені залишилося шість місяців, у мене був один із найскладніших днів. Діагноз – рак шкіри
– Савіку, нагадую, у нас короткі запитання і дуже чесні відповіді. Ви готові?
– Ну, короткі – так. Чесні – не впевнений. Спробуймо (усміхається).
– Почнімо й відразу перевіримо: скільки грошей вам потрібно для щастя?
– Приблизно, думаю, десь дві тисячі...
– На хвилину?
– ...гривень на день.
– А що сюди входить, які потреби?
– Щастя? Я щастя з грошима взагалі не пов'язую.
– Що таке щастя?
– Щастя – це коли робиш щось...
– Від чого кайфуєш?
– Так, правильно. Від чого кайфуєш. Я кайфую від багатьох речей.
– Який ваш найважчий у житті день?
– О, у мене їх було кілька. Коли таліби хотіли мене розстріляти. Це був дуже важкий день. Я начебто був готовий помирати, але не зовсім. Я потім із ними на цю тему дискутував. Кажу їм: "Ну, може, не сьогодні?"
– Ну, я так розумію, ви домовилися?
– Так, домовилися. Ось це був складний день. Ще був день, коли мені сказали, що мені жити залишилося шість місяців.
– Ого! А що це було?
– Діагноз – рак шкіри.
– Але його не підтвердили?
– Ні, жодного раку шкіри взагалі не було.
– Це лікарі такі молодці?
– Так, бувають і такі.
– Це в якій країні?
– У Канаді. Це був дуже складний день. Особливо враховуючи, що на той момент моя дружина була вагітна дочкою. Складно було, коли народилася дочка, і в неї зупинилося серце. Теж складні ніч і день були. Тому дозвіл на роботу, закриття каналу, усякі порошенки, які заважають жити, – це все другорядне, як порівняти з тим, що я озвучив.
Обама і Клінтон – дві людини, з якими я ну дуже б хотів поговорити. Трамп? Та кому цікавий?
– Перейдімо до позитиву. Найщасливіший день?
– Найщасливіший день... ще попереду (усміхається).
– Добре. У вас двоє дорослих дітей – про Сару ви згадали, є ще Стефано. А ви ще хочете мати дітей? Адже ви в самому розквіті сил, ви красивий, ви стильний, ви модний...
– Олесю, я не проти того, щоб мати ще дітей. Я абсолютно відкритий. Але, по-перше, питання – з ким? І, по-друге, навіщо? Це величезна відповідальність.
– Я думаю, друге випливає з першого.
– Так, але все одно це величезна відповідальність. Ви як мама це знаєте.
– Три головні риси [чинного президента України] Петра Порошенка?
– Скупий, злопам'ятний і трошки товстий.
– Три головні риси [новообраного президента України] Володимира Зеленського?
– Гарний актор, дуже симпатичний хлопець. Я б не сказав, що він великий знавець телебачення. Я так вважаю.
– Із ким би ви ще хотіли записати інтерв'ю?
– Із [президентом РФ Володимиром] Путіним.
– Це ось просто на першому місці?
– Я б хотів поговорити з ним серйозно. Якби не було цензури, так – це людина, з якою я б хотів поговорити. А взагалі – з [екс-президентом США Бараком] Обамою і [колишнім державним секретарем США Гілларі] Клінтон. Це дві людини, з якими я ну дуже б хотів поговорити.
– А [президент США Дональд] Трамп – ні?
– Трамп? Та ну, перестаньте. Кому він цікавий? Мені точно ні.
Найкращі повії – в Коста-Риці
– Ви хоча б раз користувалися послугами повій?
– Так.
– У якій країні?
– У різних.
– Де найкращі повії з тих країн, що ви знаєте?
– Тут така штука. Це просто жінки, які нормалізують психологічний стан у країні. Це дуже шановані жінки. Де? Напевно, у Коста-Риці.
– А чим кращі?
– Ну, я зараз говорю не про масовий порядок, а про індивідуальні зустрічі й випадки.
– Вони були добрими, сентиментальними, красивими чи вмілими?
– Ні-ні-ні. Умілі, знаєте, це дуже суб'єктивна річ. Це ж індивідуальний досвід. Я познайомився з жінкою в Коста-Риці, у Сан-Хосе. І розповідь про її життя мене реально зачепила.
Ганді ніколи б із Путіним не розмовляв – він йому просто не був би цікавим. А ось зі мною, можливо, і так
– Із ким із тих, хто вже помер, ви по-справжньому хотіли б поговорити?
– [Один з ідеологів руху за незалежність Індії Махатма] Ганді.
– То ви з Путіним маєте багато спільного.
– Ні. Ганді ніколи б із Путіним не розмовляв – він йому просто не був би цікавим. А ось зі мною, можливо, і так (усміхається).
– Як ви можете схарактеризувати те, що відбувається в Україні, одним словом?
– Те, що зараз відбувається в Україні, – це черговий перехідний період. Я думаю, відбувається зміна поколінь. Але ж потім це може виявитися лише моєю ілюзією. Однак мені здається, що момент настав саме зараз. І це не дивно. Війна, Майдан, люди з їхніми обіцянками, яких так і не було виконано. І зараз надія на молодь. На вас, на Зеленського тощо. Це нові обличчя, нові люди і головне – нові душі. Які в жаху, який був раніше, жити не хочуть.
– Якщо не журналістом, ким би ще ви могли працювати?
– Ось зараз буде список. Я б міг працювати футболістом...
– І працювали футболістом...
– ...працював. Я міг працювати тренером, суддею в полі, масажистом – це все футбольні професії. Також я міг би бути сімейним лікарем, хірургом...
– Ви приймали пологи...
– ...так, я приймав пологи. І людина народилася.
– Савіком назвали?
– Ні, Давидом (сміється). Я його назвав Мухаммед Дауд.
– Цікаве поєднання.
– Потім я міг би бути театральним режисером, театральним актором, фоторепортером. І ось такого "я б міг бути" дуже багато. Але якщо ви мене запитаєте, ким я хочу бути в наступному житті після реінкарнації...
– А ви в неї вірите?
– Ну, я ж хочу грати у футбол, хочу бути Марадоною (усміхається).
– Приголомшливо. Найнезвичайнійший подарунок, який вам будь-коли дарували?
– Найнезвичайніший подарунок мені подарував Петро Олексійович Порошенко, коли відібрав у мене дозвіл на роботу. І я подумав – яка ж скотина!
– Прекрасний фінал. Спасибі вам за цей бліц.
Записав Олександр ПРИСЯЖНИЙ
