+1 Київ
У бою із Джошуа Усик довів, що він такий самий технічний, як і Мохаммед Алі. А може, навіть і кращий
– Геннадію Владиславовичу, привіт.
– Добрий день.
– Ми з вами записуємо інтерв'ю напередодні великої події – бою, який цієї суботи, 20 серпня, відбудеться в Саудівській Аравії. Українець Олександр Усик захищатиме спортивну честь України. Я хочу у вас запитати як у його великого друга, як у людини, яка його дуже добре знає, підтримує, допомагає в різних напрямах. Я згадую ваше інтерв'ю з Дмитром Гордоном, яке ви записали, мабуть, кілька років тому.
– Так, десь так.
– І яке подивилися мільйони людей. Ви там уперше, мені здається, заявили привселюдно, що Олександр Усик – це наша гордість, український Мохаммед Алі, який буде відомий і прославить Україну на весь світ. Підтверджуєте?
– Так. Я сказав про те, що він стане таким, як Мохаммед Алі, коли перейде в суперважку вагову категорію.
– І, власне, так і сталося.
– Так. Він перейшов у надважку вагу. І в бою із Джошуа він довів, що він такий самий технічний, як і Мохаммед Алі. А може, навіть і кращий.
– Як зараз підготовка відбувається? Хвилюється Олександр? На вашу думку, він готовий повністю?
– Сила його в тому, що він психологічно дуже стійкий. В Америці перший бір у супертяжі у нього був, здається, у Чикаго. І я привіз куртку, яку ми пошили для нього, з абревіатурою АТБ. Красива куртка. Але запізнювалися трохи. І я привіз її у день бою. Я його почав шукати – не можу знайти. Мені кажуть: "Він у номері". Приходжу до нього в номер, а він заспаний. У день бою. Спортсмени розуміють, що таке бути заспаним. Він понад годину спав. Тобто психологічно він дуже стійкий. І вивести його із себе дуже складно.
– Він після цього переміг?
– Так. Ну він же не програвав поки що. І я думаю, дай боже, не програє взагалі.
Скріншот: Алеся Бацман / YouTube
– Він не тільки ваш друг, але й ваш побратим по зброї. Якщо раніше ви полювали разом, то після 24 лютого, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, і він, і ви взяли до рук зброю й організували територіальну оборону в Києві. Як це було?
– Ну, ми не організовували тероборону – ми увійшли до неї й дали приклад для своїх близьких, знайомих, як потрібно поводитися в цей момент.
Масштаб людини визначають величиною проблеми, здатної вивести її із себе. Так от Усика із себе вивести неможливо
– Як він себе виявив? Згадайте, як для вас почалося 24 лютого.
– Ну, для мене, по-перше, це був шок. Я не міг собі навіть уявити, що таке може бути у ХХІ столітті. Ну, а зустрілися ми наступного дня у нас у клубі. І цього самого дня ухвалили рішення, що треба робити саме так, як ми зробили.
– Чи були небезпечні моменти в ті дні?
– Ні, небезпеки не було. Я, напевно, як і багато хто в Україні та Європі, думав, що це буде дуже швидко. Бо "друга армія світу", така міць, така техніка... Але українці показали, що це не так. Так сталося, що до нас вони не дійшли. Але в перші дні ми на них чекали, звісно, і були впевнені, що вони прийдуть і будуть сутички.
– І були готові до цього?
– Морально ми були готові.
– Я думаю, що морально орки не були готові. Зважаючи на те, хто їх готовий був зустрічати.
– Деякі навички є, звісно.
– Ви будете разом з Олександром під час бою?
– Так, я лечу завтра.
– Як він готується? Як оцінюєте його готовність?
– Він дуже любить тренуватися, у цьому його сила. Чекати на тренування як на свято – це велика річ для спортсмена. Я знаю, що він у період тренувального процесу плавав по 10 км, проїжджав велосипедом по 100 км, пірнав під воду і затримував дихання на 4 хвилини 45 секунд.
Фото надав Геннадій Буткевич
– Овва!
– Готовий він фізично і психологічно дуже сильно. І це для Джошуа велике-велике питання.
– Але сьогодні його перемога – не просто спортивна перемога. Сьогодні його перемога для України, для країни, яка воює, має величезне символічне значення. Правда?
– Звісно. У цей момент, безумовно, це чинник, який продемонструє, наскільки українці сильні духом. І не лише Ломаченко й Усик, а й українські воїни. Увесь світ говорить про українців. Раніше знали Шевченка, Кличка, Усика, Ломаченка. А зараз знають президента, мерів, які виявляють себе сильно.
– Азовці, наші герої.
– Нині всіх не назвеш. А когось не назвеш – буде незручно.
– Українська армія загалом, кожен український воїн. Геннадію Владиславовичу, якщо говорити про людські історії, які характеризують Усика… можливо, смішні, можливо, зворушливі, можливо, сентиментальні чи навпаки дуже жорсткі…
– Перед боєм із Чісорою мені наснився сон, що хтось із наших боксує і дістає дуже сильний зустрічний крос. Падає обличчям униз, судоми починаються. Я прокинувся в холодному поті. Я розповів про це Олександру. Він усміхнувся і сказав: "Тепер я точно знаю, що в нього виграю". Інша людина подумала б: сон наснився якийсь не дуже. А в нього все навпаки. Він психологічно стійкий, упевнений у собі. Масштаб людини визначають величиною проблеми, здатної вивести її із себе. Так от Усика із себе вивести неможливо.
– Клас. Такому можна позаздрити.
– Так. Такий реально він є.
– Він же багатоверстатник. До всього згаданого вище, він футболіст у вашій футбольній команді "Полісся".
– Так. Він член команди. Вони дуже переймаються за нього. Але це вкотре демонструє, який він скоординований. Грати у футбол – це дуже гарна підмога для боксу... Основа боксу – це ноги. Ударити, руками махати – усе однаково, а ось як ногами підійти чи відійти від удару – це координація.
Фото надав Геннадій Буткевич
Я казав, що Усик – український Мухаммед Алі. Я думаю, що він буде і нашим Майком Тайсоном
– Ви теж боксом займалися?
– Так, трошки розуміюся на боксі. І у футбол я грав, і боксом займався, і на змаганнях був...
– Практично професійно боксом ви займалися...
– Так. Ну як професійно? У дитинстві у мене було два види спорту, у яких я брав участь у змаганнях, – футбол і бокс...
– І зараз також і футбольну індустрію, і український бокс підтримуєте.
– Ну так, намагаємося.
– Геннадію Владиславовичу, на якій позиції Усик грає у футбол?
– Нападника.
– Нападник. Чудово. Ким він ще може бути? Коли Усик виходить на поле, як із ним інші футболісти поводяться?
– Відео є. Із повагою до нього ставляться.
– Із повагою... Це ви так дуже політкоректно.
– Бояться – отже, поважають.
– Урозтіч, загалом. Так?
– Не врозтіч, але так, є таке. Видно, що з повагою.
– Щоб руки й ноги цілими залишилися. Правда, що він на добу випиває в межах підготовки 4–6 літрів води?
– Ну, цього я не знаю. Ми з ним на цю тему не ділилися. Але я знаю, що він робить усе правильно.
Скріншот: Алеся Бацман / YouTube
– Побажаємо йому успіху.
– Я Дмитру казав, що він український Мухаммед Алі. Я думаю, що він ще буде нашим Майком Тайсоном.
– Як ми ставки з вами підвищуємо... Це чудово. У будь-якому разі ми тримаємо кулаки, уся Україна вболіває за вас, за те, щоб ви привезете перемогу. Ми бажаємо лише успіху та лише перемоги.
– Так і буде. Дякую.
– Геннадію Владиславовичу, ну ви ж розумієте, що я вас без анекдоту відпустити не можу. У вас на будь-яку життєву ситуацію завжди є якийсь жарт чи анекдот. І ви навіть у найважчих ситуаціях знаходите гуморний вихід.
– Ну, якщо в тему... Збірна Росії грає зі збірною України з футболу. 5:0 веде Україна на 25-й хвилині першого тайму. Штрафний удар б'є Маліновський. Підходить до м'яча, а один із росіян повертається до нього спиною, обличчям до воріт. Йому кажуть: "Що ти робиш?" – "Ви як хочете, а я хочу гол подивитися".
– За перемогу, за Україну. Слава Україні!
– Героям слава!
