Чим загрожує Україні та жителям окупованих районів Донецької області видавання "паспортів ДНР" G

Для порівняння в сусідній "Луганській народній республіці" власні "паспорти" видають від початку літа 2015 року. Очільники цього квазіутворення також неодноразово запевняли, що з їхніми "паспортами" можна перетинати кордон із РФ. А далі? Дзуськи!.. Однак насправді ж під час проходження митного контролю російські прикордонники вимагають показати українські паспорти. Просто якась уселенська змова!

Тож у "ДНР" урахували негативний досвід сусідів та не стали квапитися із паспортизацією. Щодо цього Захарченко зазначив, що "…витрачати мільйони грошей на папірець "ДНР" (підкреслено тут і далі авторами. – "ГОРДОН") недоцільно. Так, у Луганську є паспорт, але він ніде не проходить, а гроші витрачено". Отже, "добродій" Захарченко виявив неабияку заощадливість. Але більше вражає його "надзвичайно поважне" ставлення до "паспортів" квазіреспублік. Чого тільки варті його "ніде не проходить" та "папірець ДНР"… Заодно й із сусідів покепкував: мовляв, погарячкували в "ЛНР" із власними "паспортами" і грошенята "викинули на вітер". А ми в "ДНР" розумніші, бо вчимося на чужих помилках…

Однак раніше чи пізніше, але "ДНР" таки вляпалась у цю аферу із власними "паспортами". Усе одно: як ви яхту назвете, так вона і попливе. Очевидно, що сам Захарченко уже не вірить у "світле майбутнє" керованої ним дірявої посудини.

"Паспорти ДНР" визнають РФ, Придністров’я, Нікарагуа, Сирія, Абхазія, Південна Осетія. Тривають перемовини щодо цього питання з Каталонією та Сомалі

І знову в пам’яті спливають рядки із поеми Маяковського. "… К одним паспортам – улыбка у рта. К другим – отношение плевое. С почтеньем берут, например, паспорта с двухспальным английским левою…". Але паспорти "ДНР" та "ЛНР" поки що ніхто не хоче навіть до рук брати.

Однак у "міністерстві закордонних справ ДНР" із величезною радістю запевняють, що "паспорти ДНР" для в’їзду визнають більше ніж у 10 країнах світу. Серед них Російська Федерація (хто б сумнівався), Придністров’я, Нікарагуа, Сирія, Абхазія, Південна Осетія. Тривають перемовини щодо цього питання з Каталонією та Сомалі! Погодьтеся, це "дуже пристойна компанія".

Проте, аналізуючи, з дозволу сказати, "законодавство" цих квазідержавних утворень, ми хотіли б звернути увагу на кілька незначних, на думку Захарченка, деталей, у яких за правилами жанру ховається диявол.

По-перше, у "ДНР" досі не ухвалено закон "Про громадянство ДНР", який мав би розкрити зміст куценьких конституційних положень "ДНР" про громадянство. А й навіщо, але ж і так зрозуміло, що це "держава правова"! Та й у "конституції" самопроголошеної "ДНР" слово "громадянство" згадано лише двічі – у нормах, що визначають повноваження очільника цього квазіутворення та підстави дострокового припинення його повноважень.

Не переймаючись відсутністю відповідного базового законодавчого акта, у "ДНР" уведено в дію "Тимчасове положення про паспорт громадянина ДНР", у якому прописано процедуру видавання цієї "фількиної грамоти".

По-друге, для отримання цього "доленосного документа" його майбутньому "щасливому власнику" треба пройти, здавалося б, нескладну процедуру:

• заповнити заяву та спеціальну форму;
• сплатити державне мито (поповнити "общак");
• прикріпити (до чого? але саме так записано у "положенні") військовий квиток (для чоловіків);
• здати паспорт громадянина України!

Зазначені норми "Тимчасового положення про паспорт громадянина ДНР" суперечать принципу правової визначеності, яка є невід'ємним, органічним складником принципу верховенства права.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення насамперед стабільного правового становища індивіда шляхом удосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

У цьому разі дослівне тлумачення словосполучення "здати паспорт громадянина України" може вказувати на те, що після закінчення процедури перевірки паспорт громадянина України вилучатимуть та не повертатимуть його власнику. Однак у тексті зазначеного положення немає норми, яка передбачає таку процедуру. Так само, як немає й указівки про те, які подальші дії потрібно робити з паспортом громадянина України.

За даними правоохоронних органів України, "паспорт ДНР" видано 40 тис. мешканців. Заяви ще 45 тис. осіб перебувають на стадії вирішення

У "положенні" записано, що паспорт громадянина України потрібен нібито для того, щоб переконатись в особі заявника та отримати його персональні дані (час і місце народження, місце реєстрації, сімейний стан тощо). З огляду на те, що частина мешканців ОРДЛО, як зазначив Захарченко, уже втратила цей документ, таким особам доведеться пройти більш ускладнену процедуру підтвердження інформації, яка зазвичай міститься в паспорті громадянина України.

Що ж даватиме новоспеченим громадянам "вільної республіки" придбання "молоткастого і серпастого", а насправді – "двоголового орластого"? Знову спливають у пам’яті рядки з поеми Маяковського: "Я достаю из широких штанин. Дубликатом бесценного груза, читайте, завидуйте, я – гражданин…". Правда, підстав для заздрощів у цьому разі, на наш погляд, узагалі немає.

"Паспорт громадянина ДНР" гарантуватиме право:

• не підпадати під обмеження комендантського часу (суттєвий, погодьтеся, бонус);
• отримання соціальних виплат (решта мешканців на таке не зможуть сподіватися?);
• користування "інструментами електронної демократії" (виявляється й така є в "ДНР", країна-казка!);
• лояльне ставлення службовців "ДНР" (це взагалі супер-новела!);
• безвізовий режим відвідування всіх країн, що визнали паспорт "ДНР" (бінго, оце "замануха"!). Але, як кажуть в Одесі: не смішіть мої капці. Варто було би додати ще право запливати за буйки та перетинати проїжджу частину на червоне світло.

Жарти жартами, але за даними правоохоронних органів України, "паспорт громадянина ДНР" видано 40 тис. мешканців окремих районів Донецької області. Заяви ще 45 тис. осіб – на стадії вирішення. Тож у "недалекому щасливому майбутньому" 85 тис. "громадян ДНР" матимуть можливість помилуватись краєвидами Російської Федерації (поїхати на Колиму, наприклад), Придністров’я, Нікарагуа, Сирії, Абхазії, Південної Осетії. Романтика! Це, погодьтеся, не те, що побачити Париж, Прагу чи Відень, на що "приречені" громадяни України (особливо після отримання безвізового режиму з ЄС).

"Паспорт громадянина ДНР", за словами Захарченка, видаватимуть протягом 30 днів з моменту звернення до "уповноважених органів ДНР". Однак не всі охочі зможуть отримати цей "документ". У задоволенні заяви відмовлятимуть особам, які:

• підтримують насильницьке змінення основ конституційного ладу "ДНР" або створюють загрозу безпеці республіці;
• використали, подаючи заяву, підроблені документи;
• перебувають на військовій чи іншій службі України або іншої іноземної держави, що підтримує ворожу політику щодо "ДНР".

У "Положенні про паспортний документ ЛНР" немає норми про вилучення паспортів громадянина України. Тож постає питання: куди передаватимуть і де зберігатимуть зіпсовані чи недійсні паспорти громадянина України?

Наведені вище положення є нічим іншим як інтерпретацією підстав утрати особою громадянства, передбачених у статті 7 Європейської конвенції про громадянство (Страсбург, 6 листопада 1997 року), яку Україна ратифікувала 20 вересня 2006 року (із застереженням та заявою). Це може свідчити про те, що, ухвалюючи позбавлені здорового глузду рішення, очільники квазідержавних утворень намагаються надати їм максимально можливу правову форму (вигляд). Водночас вони "забувають" про те, що, незважаючи на всі їхні маніпуляції, незмінним залишається факт силового і такого, що суперечить міжнародному праву, захоплення частини території України і формування на ній самопроголошених республік.

З огляду на викладене, уважаємо, що Україні конче необхідно зосередити особливу увагу на розробленні симетричних заходів у процесі реінтеграції окупованих територій. Йдеться про механізми фільтрації, аби не допустити до участі в керуванні державними справами так званих колаборантів та осіб, дії яких загрожували національній безпеці України!

У "ЛНР", так само як і в "ДНР", не ухвалено "Закон про громадянство ЛНР". Хоча в ЗМІ подекуди можна натрапити на інформацію про те, що така подія відбулась ще 27 травня 2014 року. На сторінці офіційного сайта "Народної Ради ЛНР" можна ознайомитись лише із проектом "Закону про громадянство Луганської народної республіки" (реєстр. № 75-ПЗ/15 від 28.07.2015), який до того ж відкликав суб’єкт права законодавчої ініціативи ще 5 листопада 2015 року.

Річ у тім, що 27 травня 2014 року депутатами "Народної Ради ЛНР" ухвалено "декларацію про громадянство", текст якої також (напевне, засекречений) не вдалося знайти на офіційному сайті "Народної Ради ЛНР". Відповідно до цього "документа", неофіційна версія якого "блукає" сторінками інтернету, громадянами "ЛНР" є всі українці (цікавий привілей за національною ознакою!), які на момент проведення референдуму про незалежність "ЛНР" постійно проживали на території колишньої (чому колишньої? Адже окрім тимчасово непідконтрольної є ще й решта території Луганської області) Луганської області.

Відповідно до пункту 2 "Положення про паспортний документ, що посвідчує особистість фізичної особи, яка проживає на території Луганської Народної Республіки", підставами його видання є:

• досягнення особою, що постійно мешкає на території "ЛНР", 16-річного віку;
• змінення особою в установленому порядку прізвища, імені, по батькові;
• у зв’язку з утратою, крадіжкою, псуванням паспорта чи паспорта громадянина України;
• у зв’язку з виявленням неточностей чи помилковості зроблених у паспорті чи в паспорті громадянина України записів, що призвели до недійсності документа.

Як видно, в "Положенні про паспортний документ, що посвідчує особистість фізичної особи, яка проживає на території Луганської Народної Республіки" немає норми про вилучення паспортів громадянина України. Однак у положенні немає також приписів щодо порядку дій у разі замінення зіпсованого паспорта громадянина України або у разі виявлення неточностей чи помилковості зроблених у ньому записів, що призвели до недійсності документа. Тож постає питання: куди передаватимуть і де зберігатимуть зіпсовані чи недійсні паспорти громадянина України? Зазначеним положенням таких указівок не передбачено.

У разі вилучення паспортів громадянина України в "ДНР" і "ЛНР" виникатиме реальна загроза, що українські документи використовуватимуть під час скоєння протиправних дій

Отже, у разі вилучення паспортів громадянина України квазідержавними утвореннями "ДНР" і "ЛНР" виникатиме реальна загроза, що українські документи використовуватимуть у подальшому для скоєння різних протиправних дій, наприклад із метою:

• маніпуляцій щодо отримання соціальних виплат на території України особами, які не мають на те відповідного права або не можуть підтвердити наявності у них такого права;
• незаконного проникнення на територію України осіб з метою ведення протиправної діяльності (терористичних актів, диверсій тощо);
• здійснення представниками терористичних організацій, нелегальними мігрантами тощо транзитного пересування через Україну до інших країн, зокрема європейських;
• спроб підриву авторитету України на міжнародній арені.

Надзвичайно важливим є те, що вилучення паспортів громадянина України наразі не призвело до збільшення кількості звернень "новоспечених громадян ДНР та ЛНР" про відмову від громадянства України. Тож залишаючись (де-юре) громадянами України, деякі з них продовжують діяльність, що загрожує національним інтересам нашої держави. Цю обставину потрібно обов’язково врахувати в подальшому під час розробляння та реалізовування Україною комплексу заходів щодо реінтеграції непідконтрольних і окупованих територій.

Треба також зауважити, що на тимчасово непідконтрольних територіях залишилася певна кількість не лише внутрішніх паспортів громадянина України, але й паспортів для виїзду за кордон. А ці документи, відповідно до пункту 2 "Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V, є власністю України, їх визнають в усіх країнах світу.

З огляду на викладене Україні необхідно вжити усіх можливих заходів для того, щоб вилучені в "ДНР" та "ЛНР" паспортні документи було передано уповноваженим органам України.

Країнам, які визнали паспорти "ДНР" та "ЛНР", треба нагадати про резолюцію ПАРЄ №1832. Адже така поведінка рано чи пізно зазнає міжнародного осуду

Виключно важливим видається те, що "паспортизація" мешканців "ДНР" та "ЛНР" означає зрив Мінських домовленостей, яких і без того бойовики не виконують майже від моменту їх підписання. Очільники цих квазідержавних утворень своїми рішеннями та діями унеможливлюють виконання політичної частини Мінських домовленостей, адже проведення місцевих виборів на зазначених територіях за законодавством України, але із "паспортами ДНР та ЛНР" – це повна маячня, що суперечить змісту домовленостей, і на яку Україна за жодних обставин не погодиться.

Чи у виборах братимуть участь лише ті, хто не знищив паспорта громадянина України і зберігає його до "кращих часів"? Бо й у цьому разі паспорти "ДНР" і "ЛНР", як висловився Захарченко, "не ходитимуть". Але ж такі вибори навряд чи влаштують кремлівських маріонеток та їхнього московського покровителя. До того ж над фальсифікацією результатів доведеться добряче "попрацювати", що зовсім не гарантуватиме очікуваного ними результату.

Уважаємо за необхідне зазначити, що відповідальність за зрив мінського процесу цілковито лягає також і на РФ як країну, що підтримала процес паспортизації мешканців самопроголошених республік. Адже президент РФ Путін своїм указом оголосив про визнання документів, виданих громадянам України та особам без громадянства, які проживають на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України (зокрема "паспорти громадянина Л/ДНР").

Водночас треба зауважити, що наразі парламентарями РФ "провалено" голосування щодо законопроекту, який передбачав уведення спрощеного порядку видавання паспортів громадянина РФ мешканцям ОРДЛО. Можливо, у такий спосіб офіційна Москва висловила своє ставлення до зрадників та окреслила подальші перспективи співробітництва із квазіутвореннями "ДНР" та "ЛНР".

Але ми не відкидаємо, що така поведінка офіційної Москви може бути елементом геополітичної гри на цьому етапі. Не треба повністю відкидати можливість ухвалення РФ у майбутньому протилежного рішення, як це було раніше в разі із Придністров‘ям, Абхазією та Південною Осетією.

Половинчасте рішення Білорусі щодо можливості надання в індивідуальному порядку пропуску на територію цієї держави особам із паспортами "ДНР" або "ЛНР", але невизнання таких "документів", вочевидь, є результатом маневрування Мінська між офіційною Москвою, яка перманентно впливає на зовнішню політику цієї держави, та намаганням залишатися самостійним гравцем на зовнішньополітичній арені.

Підсумовуючи, убачаємо за доцільне зазначити, що паспортизація мешканців ОРДЛО "паспортами" "ДНР" та "ЛНР" – це в жодному разі не вимушений крок очільників цих квазідержавних утворень, до якого їх підштовхнула "агресивна політика України", як вони намагаються це подати. Це недолуге намагання у будь-який спосіб здобути хоча б якесь визнання, навіть серед країн, які самі потерпають через невизнання та/або відсутність авторитету на міжнародній арені.

Крім того, країнам, які визнали паспорти "ДНР" та "ЛНР" або ж наполегливо рекомендують керівництву України розпочати прямі переговори з очільниками цих квазідержавних утворень, дозволимо собі нагадати про резолюцію ПАРЄ №1832 від 4 жовтня 2011 року. Зазначений міжнародно-правовий документ рекомендує державам – членам Ради Європи утримуватися від визнання або підтримки у будь-який спосіб влади територій, що утворилися внаслідок незаконного відокремлення. Адже така поведінка рано чи пізно зазнає міжнародного осуду.