-2 Київ
Добрий вечір, друзі!
Донедавна мені здавалося, що я чогось досяг, але я жорстоко помилявся. Лише сьогодні я зрозумів, що життя вдалося, коли надійшла блага звістка про те, що п'ятий президент України Петро Олексійович Порошенко вирішив подати на мене в суд.
Що ж так обурило Петра Олексійовича? Петра Олексійовича обурило те, що в п'ятницю на "Свободі слова" у Савіка Шустера я сказав, що вважаю, що керівництво України та Росії вступило у злочинну змову.
Дмитро Гордон: Я хотів би зробити невеликий екскурс у 2014 рік. Президент Янукович утік, на керівних посадах в Україні – агентура КДБ СРСР і ФСБ Росії. Повторюю: на керівних посадах в Україні після Майдану агентура КДБ СРСР і ФСБ Росії. В армії воювати практично нікому, тому що армії немає. Двоє останніх міністрів оборони України Саламатін і Лебедєв були взагалі громадянами Росії. Тобто не просто агентами або агентами впливу, а тупо громадянами Росії. Нагадаю ще, що голова СБУ часів Януковича – Якименко – теж був громадянином Росії. Фактично Росія керувала Україною як через своїх громадян, так і через свою агентуру.
Крим забирають, на Донбасі розв'язують війну. Під боєм – дев'ять областей: Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Херсонська, Миколаївська та Крим. Путіну явно потрібен і Київ, тому що без нього руйнується "русский мир". "Русского мира" немає без духовної столиці, без "матери городов русских". І в цей час захищати Україну нікому, як виявилося. Тому давайте скажемо чесно: якби не ці хлопці – [тодішній керівник добровольчого батальйону "Азов"] Андрій Білецький, його хлопці, інші хлопці, які стали на захист України... Ми не говоримо зараз, гарні вони чи погані, вчинили вони правопорушення, злочини чи нічого не порушили. Ми говоримо про те, що в момент, коли Збройні сили України опинилися небоєздатними та недієздатними, стали ці хлопці і затулили собою Україну. І це завжди треба пам'ятати, незалежно від того, ким були ці хлопці і ким вони потім стали.
І дуже важливий момент. Маріуполь урятував полк "Азов". Керівництво України здійснило злочинну оборудку з керівництвом Росії. Андрій може мене спростувати, а може, і ні... Я знаю, що керівництво України здійснило злочинну оборудку з керівництвом Росії і віддало наказ українській армії покинути Маріуполь. Так чи ні, Андрію?
Андрій Білецький: Так, таке було.
Дмитро Гордон: Так чи ні?
Андрій Білецький (ствердно киває).
Нестор Шуфрич: Порошенко дав наказ?
Дмитро Гордон: Порошенко з Путіним домовилися, я вважаю, про те, щоб Маріуполь здати. Армії було дано наказ вийти з Маріуполя. І ці хлопці в кількості... Скільки, Андрію, було азовців?
Андрій Білецький: Штурмувало безпосередньо 156 бійців.
Дмитро Гордон: 156 бійців "Азова" врятували Маріуполь. Якщо серед них є нацисти, це вкрай погано. Їх треба гнати поганою мітлою. Але треба сказати, що ці хлопці під керівництвом Андрія Білецького врятували український Маріуполь від "русского мира". Й історія має їм сказати за це дякую. Я кажу дякую як громадянин України і як патріот своєї країни.
Цитати із програми "Свобода слова Савіка Шустера" на каналі "Україна" за 7 травня
І все-таки, я думаю, що річ не в Маріуполі. Річ у ревнощах. Нещодавно я випустив цукерки "Гордон у шоколаді", а оскільки Петро Олексійович теж випускає цукерки, але тільки "Гівно в шоколаді", от він і обурився: як це так? Мовляв, я переходжу йому дорогу, і тепер законодавцем мод у шоколадних цукерках буде не він.
Викликає також здивування, що інтереси Петра Олексійовича Порошенка, який "армія, мова, віра", захищає російський адвокат, шанований, до речі, мною, Ілля Новіков. Чи то в Україні не знайшлося гарних юристів, чи то російські ближчі?
Я думаю, що було б правильніше, якби Петро Олексійович Порошенко звернувся до свого давнього друга і спільника, чудового юриста Віктора Володимировича Медведчука. Але оскільки Медведчуку, напевно, зараз не до Порошенка, вибір припав на Іллю Новікова.
У будь-якому разі суд із Петром Олексійовичем Порошенком стане захопливим видовищем, за яким в онлайн-режимі будуть спостерігати мільйони людей у всьому світі. Приголомшлива історія! Подарунок, кращий за який придумати важко.
Петре Олексійовичу, із задоволенням з вами посуджуся. Судитися – так судитися. Тисну руку, Петре Олексійовичу, обіймаю!
