+1 Київ
"Людина, яка називає себе президентом Республіки Білорусь, я маю на увазі Олександра Лукашенка, провела сьогодні в Мінську величезну пресконференцію, на якій, звісно ж, не обійшлося без мене. Без його слів про мене.
Почалося все із запитання українського журналіста Макса Назарова, який запитав у Олександра Лукашенка про вагнерівців. Послухайте, що відповів Олександр Григорович.
Макс Назаров: Ніхто досі не знає деталей [про спецоперацію щодо вагнерівців]. Можливо, крім Дмитра Гордона і [головного розслідувача групи Bellingcat] Христо Грозєва. Але все ж.
Олександр Лукашенко: Ну Гордон вам що завгодно тут наговорить. Він уже проти [президента України Володимира] Зеленського?
Макс Назаров: Дмитро Ілліч?
Олександр Лукашенко: Так!
Макс Назаров: У жодному разі... Маю на увазі ми не проти Зеленського, це ж наш президент.
Олександр Лукашенко: Ти кажеш, що Гордон нагнітає. Він що, проти Зеленського?
Макс Назаров: Ні, Дмитро Ілліч із самого початку виявив цікавість, говорив про це у себе в YouTube і привертав до вагнерівців інтерес. Зараз ситуація затихла.
Олександр Лукашенко: Треба цього Гордона посадити у слідчий ізолятор. Ось як Юра (імовірно, звертається до підприємця Юрія Воскресенського, який був присутнім у залі. Воскресенський був активістом штабу опозиційного політика Віктора Бабарика, який планував балотуватися на посаду президента Білорусі, але перед виборами його заарештували. Воскресенський теж перебував під арештом, але після звільнення почав співпрацювати з владою. – "ГОРДОН")... Скільки ти був там? Два тижні?
Юрій Воскресенський: Два місяці.
Макс Назаров: За що?
Олександр Лукашенко: У нас є вільні місця.
Макс Назаров: За що?
Олександр Лукашенко: Як за що? За балаканину. Привозьте до нас.
Макс Назаров: Дмитро Ілліч уже приїжджав до вас особисто [на інтерв'ю 2020 року].
Олександр Лукашенко: Із задоволенням додамо.
Макс Назаров: А ви ображені, до речі, на Гордона?
Олександр Лукашенко: На ображених воду возять. Я не можу ображатися. Але те, що він мерзотник, – це факт.
Ну ось як тут не згадати заклятого друга Олександра Лукашенка [президента РФ] Володимира Путіна і його знамениту фразу: "Хто як обзивається, той так і називається".
Я хотів би, користуючись нагодою, звернутися до Олександра Григоровича Лукашенка. Хотів би нагадати йому обставини нашої розмови.
Олександр Григорович, я приїхав до вас перед президентськими виборами в Білорусі, щоб зробити велике інтерв'ю, яке в YouTube подивилося понад 5 млн осіб. Я приїхав до вас як до лідера Білорусі, який на той момент 26 років був при владі, до людини, яка була дуже популярною в Україні. Ви були таким стояковим чолов'ягою, який протистояв Путіну, ви не давали себе і Білорусь в образу, і це подобалося українцям. Ви сказали (про що мені розповів [в.о. президента України 2014 року] Олександр Турчинов), що якщо росіяни захочуть через територію Білорусі прийти в Україну, то ви не дасте цього зробити або, якщо раптом не вийде, попередите про це завчасно.
Природно, ви викликали у мене непідробний, жвавий інтерес. Природно, інтерв'ю з вами я дуже хотів зробити багато років, і коли ця можливість випала, я приїхав до Мінська і ми зробили з вами інтерв'ю. Я завжди говорю те, що думаю. Я завжди говорю чесно. Мені це інтерв'ю дуже сподобалося – ви харизматична, цікава людина. Я не міг тоді навіть припустити, що мине кілька днів, і ви, не вигравши цих президентських виборів, вирішите узурпувати владу. Ба більше, вирішите варварськи боротися з власним народом.
Ви чудово мене приймали. По-царськи. Ви давали дивовижно гострі відповіді на нестандартні запитання. Ви були чарівні й харизматичні. Я більше скажу, ви мені сподобалися. Але коли після виборів, програних вами з тріском, ви почали коїти з власним народом казна-що, у мені закипіло обурення. Не може людина, яка називає себе батьком нації, так знущатися з власного народу, із простих людей, які просто більше не хотіли, щоб ви були президентом. Неможливо було дивитися ці знущання! Ми ж бачили відео з Мінська, з інших міст. Ми бачили, як хапають, без суду й слідства, озвірілі омонівці людей, як вони знущаються з них, як вони б'ють їх, ґвалтують...
Я не припускав, що ви протримаєтеся рік. А ви протрималися цей рік. Це дивовижна історія. Я думав, що вас зметуть, знесуть. Але, на жаль, білоруси виявилися не такими рішучими, як українці. Білоруси на протестах ставали на лавочках, знімаючи взуття. Відмітна риса чудової білоруської нації, якій, на жаль, не пощастило з лідером.
Я сподіваюся, що ви ще недовго будете президентом Білорусі. Я сподіваюся, що настане той момент, коли прекрасний білоруський народ відсвяткує позбавлення від вас, від вашого деспотизму. Ви справжній деспот, ви розбійник у чистому вигляді, тому що не може у XXI столітті лідер нації, лідер держави коїти таке з власними людьми.
Я прослухав вашу промову. Звісно, мені сподобалося, що ви згадали мене, назвали мерзотником. Почути таке слово з вуст людини нелегітимної з усіх боків, що потрапляє під санкції провідних західних країн і яку ненавидить власний народ, дуже почесно.
Знаєте, я пам'ятаю, як ми з вами прощалися. Наостанок ви подарували мені прекрасну білоруську зубрівку, горілку, цукерки... Цукерки я з'їв, зізнаюся чесно. Зубрівку і горілку випив, але у мене залишився подарований вами президентський "Білоруський бальзам". Оскільки ваші слова, що я – мерзотник, були мені як бальзам на душу, я вип'ю "Білоруського бальзаму". Я хочу випити за те, щоб прекрасний народ братньої Білорусі скоріше став по-справжньому вільним, щоб до влади прийшли люди, які будуть любити свій народ. Білоруси, за вас!
Ну і на закінчення. Звісно ж, це не випадково, що я звертаюся до вас, Олександре Григоровичу, у футболці такого [біло-червоного] кольору. Ну й щоб підсолодити моє життя після склянки "Білоруського бальзаму", я зараз з'їм чудовий зефір "Гордон", який я випускаю. І, звісно ж, кольори упаковки цього зефіру теж символічні.
Тік-так, тік-так. Чуєте, годинник цокає? Ваш, Олександре Григоровичу, годинник".
