-2 Київ
Україна у 2023 році значно посунула і зменшила можливості впливу держави-агресора в акваторії Чорного моря
– Добрий вечір, дорогі друзі. У нас сьогодні в гостях Андрій Юсов, спікер Головного управління розвідки Міноборони України. Пане Андрію, я вас вітаю.
– Вітаю вас.
– Пане Андрію, я б хотіла сьогодні обговорити з вами те, що відбувалося у 2023 році й чого нам очікувати в новому, 2024 році. І ось хотіла б почати з гарного, з приємного – з найуспішніших операцій нашого ГУР у 2023 році. От якщо зробити мінірейтинг.
– З тих, про які ми можемо говорити. Тому що не всі операції, зокрема успішні, наразі підлягають розкриттю. Але з тих, що були публічними, безумовно, можна й потрібно відмітити операції, які пов’язані з Чорним морем. Україна значно посунула і зменшила можливості впливу держави-агресора в акваторії Чорного моря. І, звичайно, тут і застосування морських дронів Головним управлінням розвідки й іншими складовими безпеки й оборони, і операції з повернення контролю над "вишками Бойка", численні рейди спецпризначенців ГУР МО в окупований Крим. Безумовно, знищення й ураження сил і засобів противника в окупованому Криму й на тимчасово окупованих територіях інших. Ну а також, власне, те, що відбувалося на території держави-агресора: той гуркіт і "бавовну" – ми не коментуємо. Але те, що відбувалося, було, звичайно, приємним і часто результативним.
Безумовно, операція "Синиця", коли пілот гелікоптера разом із сучасним бортом, і обладнанням, і вантажем, який на ньому був, перейшов на бік України. Це вагомий результат. Операція "Бариня", коли офіцер армії держави-агресора перейшов сам, але перед тим сприяв приведенню цілої низки російських військовослужбовців, добровільній їх здачі в український полон. Власне, активна діяльність державного проєкту "Хочу жить" у рамках роботи координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Безумовно, це гарний результат, який допоміг і збільшити кількість російських військовополонених, які здалися добровільно, і, власне, певним чином так чи інакше вплинув на настрої всередині держави-агресора.
Це успішна і складна операція з евакуації громадян України в секторі Гази останнім часом спільно з Міністерством закордонних справ, звичайно, й Офісом президента. Це активні дії українських оборонців у тилу ворога, на окупованих територіях спільно з місцевим рухом опору. Напевно, це ті ключові, які, можливо, варто виділити.
– А от найяскравіші ліквідації ворогів, про які можна казати, – що можна тут перерахувати?
– Ми поки що не будемо відштовхуватися від конкретних прізвищ, коли мова йде про ті випадки, коли державні зрадники, колаборанти й воєнні злочинці... Скажімо, з ними щось траплялося на території держави-агресора, то вся інформація, яка була, – вона була неофіційним чином, скажімо. Офіційно ми не підтверджуємо й не спростовуємо, але, як сказав і каже [начальник ГУР] Кирило Олексійович Буданов, власне, кожен ворог України і, звичайно, воєнні злочинці, зрадники й колаборанти понесуть справедливе покарання.
Факт отруєння пропагандиста Красовського був. Судячи з того, що він досі не з’являвся у відеоформаті, самопочуття в нього не дуже
– Ну, ми це бачимо і спостерігаємо й у попередні роки, і, звичайно, 2023 рік тут був достатньо продуктивним. А зі свіжих випадків: що там зараз відбувається із пропагандистом Красовським, якого отруїли в нього на квартирі разом із його... чоловіком – чи як це сказати? – який уже від отруєння загинув? Це той Красовський, нагадаю нашим глядачам, який кричав, верещав, що треба українських дітей топити, убивати, поки вони не виросли. Що з ним там відбувається, ви не в курсі?
– Можемо констатувати, що факт отруєння був. Як і той факт, що інший труп із конспіративної квартири, яку використовував російський пропагандист, було винесено. Власне, поки що деталі розкривати не будемо, але судячи з того, що він досі не з’являвся у відеоформаті, то самопочуття в нього не дуже.
– Він у реанімації, за вашими даними?
– Він шпиталізований.
– Але живий?
– Підтвердженої інформації про смерть цього пропагандиста і, вочевидь, людини, яка дотична до воєнних злочинів, – наразі такої інформації немає.
– Пане Андрію, завжди цікаво про вашу професію, про вашу роботу глядачам, які знають лише, там, із фільмів про Джеймса Бонда. От я такі питання поставлю, які цікавлять завжди широку аудиторію: людей яких найекзотичніших професій ви залучаєте до роботи й робите їх агентами?
– Тут немає обмежень стосовно цього переліку. Тобто і перукарі, і пекарі, і вчителі, студенти, безробітні. І люди різних професій: як публічних, офіційних, так і тих, які в суспільстві вважаються не дуже респектабельними. Усе те, що може працювати на захист українського суверенітету і, відповідно, на протидію російській агресії, – усе це використовується.
– Тобто, там, від політиків і дипломатів до проституток, умовно кажучи?
– Ну так, звичайно, саме так.
– Скажіть, будь ласка, а на що вербовка йде? Якщо гроші, то які? Я не питаю зараз, там, "розкажіть історію". Хоча, якщо можете, розкажіть історію. Але просто про які може йти мова гроші? Якщо ідеологія, то яка ідеологія?
– Ну, це як у старому анекдоті. Батюшку на хрестинах запитують: "Батюшко, ви що будете: пиво, горілку чи коньяк?" Каже: "Так. І якщо віскі є, то його теж". Тобто й ідеологічний компонент, безумовно. І фінансовий, тобто корисливий, мотив також. Особистий мотив різним чином, тобто включно з особистою неприязню. Так, це все використовується. І дуже важливо, щоб це використання і взаємодія були добровільні. Тому що коли ми говоримо про інші методи – про шантаж, страх, залякування, – то це, як правило, неефективно. Коли є ідеологічний компонент – це найкраще. Так, такі випадки є, і люди на території держави-агресора, зокрема, з таких мотивів – коли відверто борються проти режиму внутрішньої окупації, який панує в Росії, режиму Путіна, сучасної кремлівської влади, які бачать інше майбутнє для своєї родини, для свого краю, свого народу, який може бути у складі новітньої Російської імперії. Так, ці всі мотиви використовуються. Й інші – фінансові – також. Тобто класика. Тут за багато десятиліть мало що змінилося в подібних методах і подібній роботі.
Російському диктатору й людям, схожим на нього, спокійно спати точно не варто. Вони й не сплять спокійно
– Ми зараз із вами пишемо інтерв’ю, а прямо зараз на території ворога – у Росії – працюють наші агенти? Багато їх? Є вони? В оточенні Путіна є вони? Треба йому спати солодко чи нехай кожної секунди переживає, хто може виявитися тим, хто буде за правду боротися?
– Ми, звісно, не будемо здавати імена, паролі і явки, але – так, є. І з 2014 року їх стало більше, а з 2022 року, з повномасштабного вторгнення, їх стало набагато більше. І цей процес триває. Збільшується кількість людей у різних прошарках: у тому числі в так званому кремлівському істеблішменті, які з міркувань власної безпеки, власного майбутнього, з міркувань іншого бачення, якоїсь незгоди готові допомагати Україні, у тому числі українським спецслужбам і українській розвідці.
Стосовно того, чи варто спокійно спати російському диктатору чи людям, схожим на нього... Точно не варто. І вони, зрештою, і не сплять спокійно. І дуже сильно переймаються з міркувань власної безпеки. І, зрештою, правильно роблять. Хоча хочемо наголосити, що для України найкращим сценарієм є притягнення російського диктатора до відповідальності в міжнародному трибуналі. І з цієї точки зору – так, звичайно, така робота ведеться.
– Якщо ми можемо сказати такими порядками цифр: скільки на території ворога наших агентів? Це сотні, тисячі, десятки тисяч?
– Ну, десятків тисяч агентів не може бути. Десятки тисяч людей можуть бути задіяні в реалізації тих чи інших заходів. Але їх багато. Ми не будемо називати порядок цифр. Повірте, що мова йде про серйозну, комплексну й масштабну роботу.
– Те, що нещодавно всі обговорювали, – це була прослушка кабінету головнокомандувача Валерія Залужного. Хтось казав про те, що ноги, вуха й руки тягнуться до Кремля, що замовлення Путіна і практично він сам слухав кабінет генерала. Скажіть, будь ласка, чи маєте ви якусь інформацію про це? І чи реально міг ворог установити прослушку в кабінеті?
– Тут я, на жаль, не зможу додатково прокоментувати. Оскільки порушено провадження і працює, зокрема, контррозвідка. Мова йде про Службу безпеки України. І, звичайно, це розслідування триває. Я переконаний, що його результати повинні бути для нас важливими і з точки зору висновків певних, і подальших дій. Тобто чекаємо на результати розслідувань.
– Скажіть, пане Андрію, як ви собі бачите: 2024 рік – це буде рік нашого контрнаступу? Рік нашої оборони? Не хочу навіть питати, "чи рік наступу ворожої Росії?" Але тим не менше, як ви думаєте?
– Якщо говорити про бачення розвідки, то розвідка відповідає за дії ворога. Зрозуміло, що – і зараз ми це спостерігаємо – ворог на окремих ділянках пробує наступати. Десь це носить відволікаючий характер на окремих напрямках. Десь справді намагається, як на авдіївському напрямку, досягти поставлених цілей. І такі дії ворожі, враховуючи кількість сил і засобів, – вони можуть продовжуватися й наступного року.
Якщо говорити в цілому – наступний рік, звичайно, буде продовженням року боротьби за відновлення свого суверенітету, за повернення територій і людей: як цивільного населення, яке зараз знаходиться під окупацією ворожою і проти якого фактично продовжується політика геноциду, навмисного стирання ідентичності, масового порушення прав громадянських, культурних – абсолютно різних. І, зрештою, життя під репресіями постійно. Для нас принциповим питанням є відновлення українського суверенітету. І ця боротьба буде продовжена. І якщо ми говоримо про фронт атак – безумовно, і на фронті, і на всіх інших напрямках діяльності. Тобто й дипломатична, й інформаційна, й інші складові, які в комплексі мають забезпечити захист України від російської агресії. Й інформаційна в тому числі дуже важлива.
Ми спостерігаємо різке загострення російських інформаційно-психологічних операцій проти України, власне, з кінця 2023 року, з листопада. І, умовно, ось та сама операція "Майдан-3" – вона вже зараз неприховано використовується як назва з боку пропагандистів російських спецслужб. Тобто як усередині нашої країни з метою розколоти, демотивувати суспільство, дискредитувати військово-політичне керівництво, зламати волю до опору, так і назовні: для того щоб послабити проукраїнську міжнародну коаліцію й унеможливити або послабити підтримку України – як військову, так і економічну – у наступному році. Тому – так, боротьба триває і буде тривати на цих напрямках. І в даній ситуації ми бачимо, що низка таких операцій триває і, вочевидь, буде продовжена й наступного року.
Українські спецпризначенці й військові влітку були в українському Криму, виконали там важливі завдання диверсійного й іншого характеру
– Традиційно ГУР і Кирило Буданов коментують питання про те, коли ми будемо у Криму, коли ми звільнимо Крим і будемо на Донбасі. Я хочу у вас спитати: можливо, є корекція планів? 2024 рік стане роком звільнення Криму?
– Я хотів би зауважити, що, зокрема, Кирило Буданов озвучує і коментує ті чи інші речі саме тоді й саме так, як це потрібно. З метою вплинути на ворога й забезпечити виконання певних завдань. І так, українські спецпризначенці, українські військові, захисники влітку цього року були в українському Криму, виконали там важливі завдання диверсійного характеру й іншого, деталі про які ми будемо розповідати пізніше.
Стосовно конкретних дат, коли Україна поверне під контроль ті чи інші території, – наразі не будемо їх озвучувати. Але зрозуміло, що плани пропрацьовуються різні на різні випадки розвитку подій.
– Резонансний законопроєкт про мобілізацію – от скажіть позицію ГУР: усі тези в цьому законопроєкті ГУР підтримує?
– Усе ж таки в нас є Верховна Рада як законодавчий орган, є відповідний профільний комітет, який пропрацьовує дані законодавчі ініціативи, є певні структури, як офіс уповноваженого з прав людини, які моніторять і відстежують на предмет захисту прав людини ті чи інші ініціативи. Я думаю, що українські законодавці якісно, зважено підійдуть обов’язково до ухвалення потрібних рішень. Але те, що продовження мобілізаційних заходів в Україні неминуче, як і активне продовження рекрутингової кампанії, залучення добровольців до складових безпеки й оборони України, у тому числі Головного управління розвідки, яке активно працює над рекрутингом, тобто саме залученням добровольців, мотивованих людей до спецпідрозділів і в цілому до Головного управління розвідки Міністерства оборони України… І така робота буде тривати.
– Але в цілому ви схвально ставитеся до цього законопроєкту?
– Є профільні представники влади: і виконавчі, і законодавчі, – які ухвалять відповідні рішення. Якщо я зараз як офіційний представник не буду говорити власної точки зору – але зрозуміло, що війна триває, а це означає, що нам потрібні добровольці, нам потрібне продовження мобілізаційних заходів, нам треба поновлювати особовий склад, вертати тих людей, які не мали ротації за весь цей період. Хтось потребує відновлення, лікування. І, звичайно, Україна продовжує боротьбу. Тому всі ці заходи потрібні. Як краще це зробити? Як це зробити в найбільш оптимальний спосіб? Є відповідні представники влади, які ухвалять потрібні рішення.
Станом на зараз готових планів ведення бойових дій і продовження повномасштабного вторгнення на 2025 рік ворог не має
– Днями з’явилася стаття в одному із західних ЗМІ, що Путін, коли приїздив лідер Китаю до нього, сказав йому, що він планує вести війну в Україні ще як мінімум п’ять років. От, за вашою інформацією, чого хоче Путін? Перемовин, як зараз деякі ЗМІ розганяють? Перемовин для чого? Чи війни він хоче? І якої війни? І до чого нам готуватися?
– Чого хоче Путін – це таке, філософське питання. Я думаю, що у своїх імперсько-шизофренічних пропагандистських статтях, які він не писав, але під якими, вочевидь, підписувався, він, у принципі, розповів, що він хоче: повернути час і світ назад до періоду розквіту Російської імперії. Цього вже ніколи не буде. Він хоче знищення Української держави й української нації як факту існування. І зрозуміло, що цього вже ніколи не буде. А все інше – це питання не лише бажання якогось підстаркуватого диктатора або його оточення, але й реальних спроможностей. У тому числі держави-агресора.
Ми бачимо, що останнім часом різні видання з посиланням на різні джерела – здебільшого мова йде, звичайно, про неофіційні джерела, закриті джерела – повідомляють різну інформацію, яка часом не стикується із собою, а іноді напряму протирічить. Ну, це також робота ворога для того, щоб дезорієнтувати, демотивувати. Факт залишається таким: російське вторгнення триває. Є складнощі в російській економіці. І вони будуть загострені у 2024 році, особливо у 2025-му. І це ті фактори, які, зокрема, усе більше будуть впливати разом зі знищеною великою кількістю особового складу агресора – безумовно, впливатимуть на громадську думку через родини і впливатимуть на стан економіки. Тобто на це все, попри всі свої фантазії, агресор має зважати й буде зважати. І робить це вже зараз.
– Але ви можете підтвердити інформацію про п’ять років? Чи у вас інша інформація, у ГУР?
– Вони можуть озвучувати різні речі, але ми можемо повторити інформацію про те, що станом на зараз готових планів ведення бойових дій і продовження повномасштабного вторгнення на 2025 рік ворог не має. Зрозуміло, що за результатами цього року можуть бути скореговані ті чи інші рішення. І, звичайно, Україна це відстежує. І, чим більш успішні дії українських сил безпеки й оборони, тим, зрозуміло, краще це корегування буде відбуватися для нас.
– Пане Андрію, чи є небезпека Путіну від його оточення?
– Безумовно. Як і в будь-якій диктатурі, як і у прекрасному класичному творі "Осінь патріарха", головна небезпека для диктатора виходить від його оточення. І в історії Російської імперії в різних періодах, як би вона не називалася, таких випадків уже було чимало. Путін історію в цілому знає погано зі свого боку, але, чим закінчували попередники, він вивчав. Це відомо. І дуже боїться розвитку такого сценарію.
– Скільки було на нього замахів, за вашою інформацією?
– Замахи були. І були спроби замахів навіть після повномасштабного вторгнення. І носили вони характер, знову ж таки, внутрішньоросійський.
– Ну а скільки їх там? Два, три, 10? Приблизно.
– Не готовий зараз коментувати кількість. Тому що цей коментар так чи інакше може бути використаний в інтересах Путіна, його оточення, чимось їм допомогти. Утримаємося. Зрозуміло, що інформації про результативні замахи в нас наразі немає. Як тільки з’явиться, ми будемо раді повідомити.
Двійники в Путіна є. Відомо щонайменше про трьох
– І ще одна цікава тема – це його двійники. Бо Кирило Буданов – я бачила його коментар – він декілька разів казав, що ГУР знає, що двійники такі є. Бо багато інформації. Хтось каже "є", хтось каже "нема", хтось каже "конспірологія". Але, у принципі, там багато навіть відео- й фотосвідчень про те, що, у принципі, начебто й різні люди. Так от скажіть, будь ласка, за вашою інформацією, чи є і, якщо є, то скільки? І далі хочу спитати: ці двійники – як вони живуть, як їх готують, як їх виховують, вирощують?
– Є. Ця інформація підтверджена з багатьох джерел і вже сьогодні не є якоюсь новиною чи чимось, що потребує доказів у світі. Тобто – так, технологія двійників використовувалася раніше й використовується зараз. Зокрема Володимиром Путіним. Ну, або його оточенням, людьми, які впливають на ситуацію в Кремлі. Відомо щонайменше про трьох.
Як вони живуть? Вони живуть під постійним наглядом. Це люди, які, звичайно, не належать собі. Це не якісь суб’єкти, які, утім, за тих чи інших обставин можуть бути використані для реалізації різних сценаріїв, які розглядають для себе різні вежі Кремля. Тобто зрозуміло, що доля їх, скажімо так, не завидна. Але так, це постійне навчання, це в тому числі хірургічні втручання для того, щоб відповідати якомусь загальному, спільному образу. І, звичайно, постійний тотальний контроль.
– Пане Андрію, уявімо собі, як це має виглядати. От, до прикладу, троє двійників – це в них якийсь будинок десь окремо, де вони збираються всі, їх там кормлять, вони снідають, обідають, у них якісь тренування: там, учать, як говорити, інтонації тренують... У когось, там, процедури. Вони між собою спілкуються. Є в них родини? Це ж як би дорослі люди. І чого їх там тримають? Як заручників? Чи все ж таки їм мають платити, щоб якась мотивація була? І всі ці гроші їхнім сім’ям ідуть, які що, думають, що вони мертві чи пропали безвісти, чи що?
– Усі питання ви поставили дуже слушні, окрім того, що їх не тримають в одному місці з міркувань безпеки в тому числі. І розосередження таких об’єктів – це додатковий елемент впливу й елемент контролю. І, звичайно, на різний випадок, для різних ситуацій використовується той чи інший об’єкт. Зрозуміло, що інформація по них надзвичайно закрита й до кінця поки що не встановлена, але мова не йде про якісь прямі силові дії. Але це люди, які собі не належать. Це вже факт. Те, що вони не живуть вільним життям, – так само. Не знаходяться в одному місці разом, тобто не грають у теніс два Путіни одночасно чи не п’ють чай. Такої картинки ми не побачимо. Так, це дуже закритий режим, який знаходиться під постійним наглядом російських спецслужб.
– А мотивація яка? Просто гроші? Платять їм?
– Ну, це відкрите питання. Тому що в даній ситуації, напевно, це особиста думка. Тут не тільки про гроші йде мова. Тут може бути якраз негативна мотивація. Тобто і страх, і шантаж, й інші речі.
– А коли вони стають непотрібні, відпрацювали своє, що з ними стається потім?
– Це дуже логічне питання. Я переконаний, що кожен із них неодноразово собі його задавав.
– Що, стоїть якась велика м’ясорубка у Кремлі, куди просто?..
– Питання ліквідації непотрібних людей, громадян у російських спецслужбах, у принципі, налагоджено. Тим більше на території самої Російської Федерації. Тобто це не якесь ноу-хау для них. Але зрозуміло, що з кожним місяцем таких питань стає більше. Тому що Путін рано чи пізно піде в той чи інший спосіб.
– От про "піде": а ті двійники ж можуть становити, у принципі, загрозу, бо замінити можуть. Бунт двійників можливий?
– Самостійно – точно ні, але те, що їх можуть використати люди, які володіють інформацією про це, – так, можуть.
– От про здоров’я Путіна ще хочу вас спитати. Тому що, знову ж таки, Кирило Буданов розказував інформацію, яка є в ГУР із цього приводу. Він казав, що так, за підтвердженою інформацією, у Путіна давня онкологія, достатньо важка. А я хочу ще розказати те, що мені Марія Максакова нещодавно в інтерв’ю розказувала за її джерелами у клініці московській. Вона каже, що багато-багато років тому саме тому, що в нього хворобу виявили, він пішов на експериментальне лікування стволовими клітинами. І через це він народжує дітей, про яких ніхто не знає. Я не кажу про його, там, старших дочок. Методом ЕКЗ. Не для того щоб дітей народжувати, а для експериментів фактично, щоб у нього була його власна пуповинна кров, яка використовується для лікування онкології, для омолоджуючих процедур і так далі. А що про це ви знаєте?
– Ну, наразі це неперевірена інформація, тому ми її не будемо коментувати. Але була й така версія також.
Досі 100-відсоткової й підтвердженої інформації про загибель Пригожина не було
– А от про одну з найгучніших смертей року хочу поговорити трошки. А саме про ліквідацію терориста [засновника приватної військової компанії "Вагнер" Євгена] Пригожина. Уже й публікації були, уже й розслідування журналістські, нещодавно й Патрушев називався, і, звичайно що, ми розуміємо, Путін. За вашою інформацією, як це відбувалося і хто це робив?
– Щоб говорити аргументовано про найвідомішу смерть року, необхідно мати підтверджений факт цієї смерті. А досі 100-відсоткової й підтвердженої інформації про загибель Пригожина не було надано, не з’явилося, не було знайдено. Це те, що можна констатувати.
– Тобто ви, там, якийсь відсоток зберігаєте на те, що він може бути живий?
– Ну, якщо немає доведеного факту, то далі треба думати над різними іншими варіантами. Або встановленням цього факту. Поки що цей факт остаточно не встановлений.
– Навіщо [російського опозиціонера Олексія] Навального перевели до найсуворішої, найвіддаленішої тюрми?
– Ну, кінцевий мотив може бути різний. Тут у голову до людини, яка приймає подібне рішення, остаточно важко залізти, але так – і публічна порка, і страх. Підготовка можливих торгів у майбутньому. Тому що для частини вільного цивілізованого світу доля Навального становить інтерес. А це означає, що про це можна буде з кимось говорити в майбутньому. І все ж таки страх усього.
Російська диктатура з історією відмов у реєстрації кандидатів у президенти показує зараз абсолютно безневинних людей із регіонів: блогерів, там, журналістів. Тобто вони буквально бояться всіх. Це означає, що жодного натяку на навіть імітацію іншої думки під час цієї кампанії, напевно, росіяни не побачать. Якщо вже лідер ЛДПР – мало того, що засинає під час своїх партійних засідань, наприклад, але й говорить, що його метою не є перемога Путіна на виборах... Ну, це достатньо смішні, навіть не імітаційні вибори. Тому що все ж таки навіть імітація повинна передбачати якусь схожість на процеси. Це означає тотальний страх будь-чого. Тобто є розуміння, що невдоволення на Росії зростає. І це невдоволення може вилитися в підтримку будь-якої іншої альтернативи, бодай схожу на реальну, окрім, власне, представників діючого режиму. Тому – так, тотальний страх. І ми прояви цього бачимо на прикладі різних людей і їхньої долі.
– [Олександр] Лукашенко заявив днями, що Білорусь уже отримала всю обіцяну Росією ядерну зброю. А у Криму ядерна зброя російська є? І якщо є, то де і як багато?
– Ні, такої інформації – нової – поки що в нас не було. Якщо говорити про Лукашенка, то це так само продовження попередніх історій. Оцінка України із цієї точки зору не змінилася. Мова йде про продовження такої, геополітичної інформаційної кампанії тиску – насамперед проти Європейського союзу й НАТО. Тут нового коментувати і сказати немає чого. По Криму якщо будуть нові дані, які можна буде оприлюднити й коментувати, ми обов’язково це зробимо.
– Мені дуже сподобався ваш коментар, коли росіяни, я так розумію, вже вдруге "заарештували" Кирила Буданова в Росії. Ви сказали: "Кожен порядний українець повинен мати якесь провадження в Росії". Підтверджую. Тому що, наприклад, у нас у Дмитра Гордона і арешт, і міжнародний розшук, і список терористів-екстремістів... Що там ще? Узяття під варту, "іноагент" перший був і так далі. Тобто весь букет. І все більше стає людей, які там отримують такі "медалі". Скажіть, будь ласка, якщо в інший бік ситуацію розвертати... У Путіна за цей період з’явився також – не в диктаторській Росії, а в Гаазі – ордер на арешт. Причому по дуже такій, стидній статті: кіднеппінг фактично.
– Так.
– На які ще ми очікуємо провадження? Тобто буде те, що найближчим часом реально може в юридичній площині розказати світу й зафіксувати, що "ось, це воєнний злочинець, Росія – це диктатура й агресивна країна"?
– Так, безумовно, будуть. І такі провадження зараз активно, власне, розвиваються. І нові прізвища будуть фігурувати як від виконавців, так і від тих, хто організовував і планував. Рішення як українських правоохоронців і судових органів, так і, зрозуміло, робота України в міжнародних правозахисних інституціях. На відміну від бутафорських рішень рашистських псевдоохоронців, будь-яке рішення української прокуратури, Офісу прокурора, Служби безпеки, ДБР, провадження МВС і так далі – вони справді лякають фігурантів із боку Росії: чи це державні зрадники, чи воєнні злочинці. Тому що Україна – частина вільного демократичного світу, і подібне рішення з боку України означає, що фактично на території Росії ця людина поки що може себе почувати в безпеці. І те – наскільки це можливо, враховуючи долі інших злочинців-колаборантів, із якими щось трапляється на території РФ. А далі вільний світ. Дорога закрита й заборонена. І краще ставати не буде, а буде ставати тільки гірше.
Зараз саме час лолітам і кіркоровим спробувати виїхати за кордон, просити політичного притулку, покаятися за багаторічні скоєні злочини й виправдовування кремлівського режиму і почати говорити правду
– А от цікаво, до речі, з приводу того, чи можуть себе почувати в безпеці навіть ті, хто лиже жопу Путіну та системі й каже: "Війна в Україні – клас, давай". Ця "гола вечірка", яка, здавалося спочатку, дурня якась. Навіть я не звертала уваги. А тепер я дивлюся, що це вже розвертається в тенденцію. І для них це може мати великі наслідки з точки зору того, що в них там у суспільстві відбувається. Тому що, у принципі, найбільші лизодупи путінські: Кіркоров, Лоліта, Білан... Тобто оце все як таке. Вони зараз, після цієї голої вечірки, на собі відчують усе те, що відчували ті, хто там піднімав голос проти і яких вони топили. Тобто що це за тенденція? Що це означає з точки зору того, що чекає всіх, хто буде підтримувати Путіна? І що хоче Кремль показати тим, що зараз свої ж, які їх підтримують, – там просто санкції... Я не знаю, чим закінчиться. Там уже і справи заводяться, і з усіх концертів їх вирізають. Вони вже навколішки всі впали, просяться-просяться... А нічого.
– Ну, зараз самий час, звичайно, лолітам і кіркоровим спробувати виїхати за кордон, просити політичного притулку, покаятися за багаторічні скоєні злочини й виправдовування кремлівського режиму, ну й почати говорити правду: на яких умовах вони підтримували, чого підтримували, навіщо й так далі. Лоліта має, там, навколішки стати і просити пробачення в українців, в одеситів зокрема. Звичайно, не треба їх пробачати. Це сміття й наволоч, і нічого там щирого не буде. Але принаймні вони збережуть своє життя і якісь залишки своїх статків, поки зовсім ці новітні чорносотенці їх там не розгромили.
Диктатура передбачає, що постійно треба боротися. І це важлива складова диктатури. Не лише із зовнішнім ворогом і навіть не стільки із зовнішнім ворогом, скільки постійно шукати нових внутрішніх ворогів. І оскільки навіть люди, які схожі на внутрішніх ворогів із точки зору серйозної опозиції, або фізично ліквідовані, або сидять за ґратами, або виїхали за кордон… Ну, ось тепер така потішна опозиція, яка не відповідає скріпам, "русскому миру" й іншій шизофренії, призначається, у принципі, з тих, хто не може дати здачі: з абсолютно таких клоунів і блазнів, якими, у принципі, і є представники придворної російської цієї попкультури. Тобто це справді люди, які зі столу й з-під столу харчувалися у Кремлі завжди і ось тепер мають зробити висновки, яка доля на них чекає.
Подальший розвиток, подальша закритість російського суспільства передбачатиме ще нові маразматичні рівні російської пропаганди. І тому так, цей Малюта Скуратов прийде до кожного, хто навіть вважає себе прихильником Путіна. І потім з-за ґрат, перетворившись на бездомного волоцюгу, якийсь черговий Кіркоров буде писати листи Путіну про те, як він любить Володимира Володимировича, як його неправильно зрозуміли або, наприклад, обмовили. Власне, ми в їхніх відео це все бачили і спостерігали. Вони самі будували цей "русский мир". Тільки думали, що будували його для пересічних "ванюшек" на території РФ, а виявилося, що будували в тому числі й для себе. У колективного Путіна немає жодних підстав жаліти, там, колективного Кіркорова й різних лоліт. І робити цього точно не будуть.
– Так навіть за принципом сексуальної свободи, тобто 70–80% російської шоу-бізнесової тусовки – вони нетрадиційної орієнтації. У принципі, там дуже сильно це ніхто не ховає. Але коли Росія почала не просто закони приймати проти геїв, лесбійок і так далі, а просто вже відкрили лікарні, як у радянські часи, для того щоб примусово як відхилення начебто психічне лікувати тих, хто нетрадиційної орієнтації, вони, ці всі шавки – вони ж побігли що робити? Підтримувати Кремль: "Да, давай, давай! Цих усіх лікуй". Так Кіркоров зараз сам може опинитися в такій лікарні, де його примусово будуть від гейства лікувати, а дітей його... Уже кажуть про те, що дітей треба вилучати в нього й забирати в інтернат.
– Ну, звичайний фашизм або звичайний сталінізм виглядає саме так. І це люди, які захоплювалися ось цим радянським минулим імперіалістичним і допомагали Путіну будувати ось це минуле вже в сучасній російській реальності. І пробували цю реальність зробити також і для України актуальною. Не вийшло. Ну, ось що виходить для самої Росії – можемо спостерігати. У цілому ця історія, скажімо так, не є операцією українських спецслужб, але результатами ми точно можемо бути задоволені.
– Пане Андрію, я дякую вам за цю розмову, дякую вам за інформацію. Я хочу, щоб ви на фіналі нашої розмови сказали нашим глядачам якісь слова, побажання. Що ви бажаєте у 2024 році всім нам?
– Зрозуміло, що в кожного українця в Україні і світі, де б ми не були, одне побажання – це перемога й мир. І зрозуміло, що захисники наші повинні бути живі і здорові, наші захисники, які знаходяться в полоні, повинні повернутися з російського полону. Україна має повернути території й людей. Це дуже важливо. І розвиватися як успішна складова цивілізованого, вільного, демократичного світу. І тоді буде в нас і достаток, і розвиток, і свобода, демократія, і багато інших потрібних речей, без яких успішних і щасливих країн і народів просто не буває: так історично склалося. Тому хочу побажати й собі насамперед – але й нам усім, українцям, – щоб у новому році Україна стала ще більш невід’ємною частиною того самого вільного й демократичного світу, і, звичайно, щоб ми максимально наблизили ту саму омріяну українську перемогу й український мир.
– Я вам дуже дякую, пане Андрію. Слава Україні.
– Дякую вам. Героям слава.
