+9 Київ
Перше, що потрібно зробити перед походом у кінотеатр, – переглянути оригінальну трилогію. В іншому разі стрічка навряд чи знайде відгук у серці глядача.
Фільм наново знайомить нас із Томасом Андерсоном (Кіану Рівз) – тепер уже ґеймдизайнером, який 20 років тому створив трилогію ігор "Матриця", що розповідає про віртуальний світ, у який роботи ув’язнили людей.
Тепер же в Томаса вигоряння та екзистенційна криза. Часом він плутає реальність із віртуальним світом своєї ж гри, а тому лікується у психоаналітика та вживає сині пігулки. Якось у кафе Simulatte він знайомиться з Тіффані – жінкою, до болю схожою на героїню його гри Трініті (Керрі-Енн Мосс), із якою, на жаль, йому нічого не світить, адже вона глибоко заміжня і з дітьми. Принаймні такий усе має вигляд на перший погляд.
Фільм активно залучає глядачів у те, що відбувається на екрані. Разом із головним героєм у пошуках істини метаємося і ми: справді ми в матриці чи все, що відбувається, – лише витвір уяви Андерсона.
Фото: imdb.com
"Матриця" – це, мабуть, франшиза з найбільшою кількістю супутньої конспірології. Свого часу Вачовскі численними посиланнями на релігію, філософію та міфологію створили для цього неймовірно сприятливе середовище.
Тепер же Лана Вачовскі вирішила зіграти на цьому і соковито вистьобати й "вічно незрозумілу" франшизу, а разом і студію Warner Bros. разом з усією сучасною кіноіндустрією та їхнім нескінченним бажанням сиквелів та перезапусків.
Особливо іронічний вигляд має сцена, де герої перераховують найрізноманітніші теорії про справжній сенс ігрової франшизи "Матриця". Це алегорія капіталізму? Тріумф квір-кодингу? Або ж успіх трилогії в Нео, який ефектно ухиляється від куль?
Метаіронія картини криється ще й у тому, що, жартуючи з фан-сервісу, фільм одночасно безбожно його експлуатує. Тут вам і фрази про карате, і чорна кішка Дежавю, і системна помилка 101, і безліч інших посилань, аж до покадрового копіювання культових сцен.
А ось візуал у картині помінявся – пішла в минуле зелена корекція кольору. Тепер замість неї – акценти на знакових для стрічки синіх та червоних кольорах: відповідний одяг, волосся чи підсвічування персонажів.
Також із нововведень – картину заповнили жарти та ґеґи. Не можна сказати, що їх занадто багато, але в контексті саме "Матриці" це дуже серйозна зміна настрою стрічки.
Фото: imdb.com
З мінусів – фільм сильно розтягнутий у хронометражі. В авторів виявилося не так багато посилів, щоб грамотно розподілити їх на дві з половиною години фільму і глядачеві не ставало нудно. Уріж вони хоча б пів години, і картина нічого не втратила б. Наприклад, фільм спокійно пережив би брак більшості флешбеків у вигляді кадрів із попередніх картин, які проскакують чи не в кожній сцені. Через перенасичення ними є відчуття, що перед нами не повноцінна самостійна робота, а ностальгія за старими стрічками.
Мабуть, найбільшим розчаруванням для фанатів стане те, що Вачовскі у своїй стрічці фактично відмовилася від розвитку франшизи. "Матриця: Воскресіння" ніяк не розширює межі кіношного всесвіту, а лейтмотив оригінальної трилогії про важливість свободи вибору взагалі відійшов на другий план.
Картина, яка колись надавала тренди, тепер сама підпала під їхній вплив – у ній є сцена після титрів. Смислового навантаження в ній небагато, але вона може потішити.
Четвертий фільм не може зацікавити нових глядачів, незнайомих із франшизою. Та й є відчуття, що у Вачовскі такої мети й не було. Це стрічка передусім для фанатів оригінальної трилогії і самої Вачовскі, які підросли разом із героями, – її особиста рефлексія.
Ідея продовження з'явилася у Вачовскі після смерті батьків та друга. І якщо для Лілі Вачовскі втрата стала причиною не брати участі в роботі над четвертим фільмом, то Лана знайшла в ньому свою віддушину. Продовження франшизи стало для неї своєрідною синьою пігулкою, адже, безповоротно втративши одних близьких насправді, вона змогла воскресити двох інших чи не найважливіших для неї людей уже у віртуальному світі.
Саме тому четверта "Матриця" така не схожа на попередні частини. "Воскресіння" не намагається перевернути гру, як це робили перші фільми. Ця стрічка радше перевертає наше розуміння суті франшизи. Тепер це фільм не так про свободу вибору, як про непорушне кохання, здатне зламати будь-які узи матриці.
