+2 Київ
Поворознюк не стільки мене послав – я переживу, – а військову частину послав неофіційно і непрямим текстом
– Вадиме, доброго вечора.
– Доброго вечора.
– На початку я попросив би вас розповісти про себе.
– Мене звати Вадим. Я з Кіровоградщини, селища Павлиш. На війні з першого дня. Пройшов усе: Вознесенськ, Херсон, Соледар. Потім на відновленні запропонували перейти в десантно-штурмові війська. І зараз я у 82-й бригаді.
– Яка у вас освіта?
– У мене вища освіта. Закінчив у 2005 році Кременчуцький політехнічний інститут за спеціальністю "автомобілебудування".
– Ви звернулися по допомогу до Олександра Поворознюка.
– Так.
– Через що?
– Одна зі специфік роботи мого підрозділу – забезпечення бригади, у тому числі боєприпасами. Для оперативного вирішення цих питань потрібні такі речі, як телескопічний навантажувач. Він є у бригаді, але бригада – не один підрозділ, і потрібен він не один. І замість того, щоб солдати займалися бойовою підготовкою, вони витрачають час на розвантаження, завантаження і вивантаження боєприпасів. Наприклад, стоїть склад залізничний на колії в лісі, потрібно під’їхати, забрати, витягнути максимально швидко, погрузити й оперативно залишити місце, відвезти куди потрібно ці боєприпаси. І через це я звернувся до Поворознюка, оскільки ми земляки. Він відреагував. Ми зустрілися, пообідали, поспілкувалися. Ми зробили клопотання – і він надав нам навантажувач.
– Яке він на вас справив враження, коли ви з ним спілкувалися?
– Перше враження – нормальний сільський мужик, фермер, тільки у великих масштабах.
– Він пообіцяв вам допомогу?
– Так.
– Допоміг?
– Так, звичайно. Ми висмикнули з бойового завдання спеціальний трал, приїхали, погрузили навантажувач. Так, моя помилка величезна, що підписані були акти приймання-передавання, що техніка робоча. Оскільки ми навіть не підозрювали, що буде те, що вийшло далі.
– А що вийшло далі?
– А далі навантажувач пропрацював два тижні – і наказав довго жити. Потекли бортові передачі, відмовила гідравліка, потік радіатор, і не працювало багато інших систем. Коли я до нього звернувся, виявилося, що солдат в усьому винен. Хоча наш солдат – "божий одуванчик". Він не вживає навіть слабоалкогольних напоїв, із досвідом, давно працював на спеціальній техніці. Але одразу він не йшов на конфлікт. Ми зв’язалися з ним. Частину переписки я вам скину… Ми звернулися на сервіс. Не на той, який придумали, а на сервіс, який дав він, особисто дав його головний інженер. На сервісі механіки підтвердили, що апарат не може бути так убитий за два тижні експлуатації у військовій частині.
Новий навантажувач коштує приблизно 1,5 млн. На ремонт навантажувача, який передав Поворознюк, потрібно приблизно 900 тис. Порахуйте, у якому він стані...
– Тобто він вам надав стару машину?
– Так. Потім у неофіційній бесіді з персоналом виявилося, що із чотирьох навантажувачів, які в нього були, це був найбільш непридатний, якого просто було не шкода.
– Ви йому про це сказали?
– Ну звичайно.
– Що він відповів?
– Я ж йому виставив рахунок… Не я, а фірма, яку надав він, – на 770 тис. Я його відкоригував: там виходить приблизно 300 тис. необхідного ремонту. На що він просто відмовився. 25 вересня був виставлений рахунок сервісним центром. Але потім невелика переписка... Мене просто... Тобто не стільки мене (я переживу), а військову частину просто послали неофіційно і непрямим текстом. І далі я не бачив сенсу про це розмовляти.
– Більше ви Поворознюка не бачили?
– Ні. А сенс який? Місяць переписок... У нас резина лопнула лиса, і, коли подзвонив інженеру, – бо дали з лисою резиною, – він сказав: "Ви що? Вам нову резину? Ніхто вам її не дасть". От і вся відповідь.
– А ви відео якесь вдячне записували Поворознюку після того, як отримали цю машину?
– Ми зробили йому офіційну подяку від нашої бригади. Оскільки ніхто навіть не міг подумати…
– Скільки грошей вам треба зараз для ремонту?
– Повний ремонт без резини – 770 тис. Плюс резина – 98 тис. Так, я знайшов інвестора. Він пішов назустріч. Мінімальний ремонт – 406 тис. – він оплатив. Але не вистачає досить великої суми, щоб його поставити на ноги. Для розуміння: новий навантажувач коштує приблизно 1,5 млн, якщо сума на ремонт виходить приблизно 900 тис., то порахуйте, у якому він стані.
– Скільки ще грошей вам треба, щоб закрити цю потребу?
– Приблизно пів мільйона.
– Давайте ми зробимо таким чином. Ми беремо у вас координати, друкуємо, де можемо, – і разом збираємо гроші.
– Буду дуже вдячний. І оскільки вся країна дивиться за вашими перепалками, от є якась містика в цьому. У когось одна репутація, у когось – інша. Він же вважається класним, нормальним мужиком. "Рубаха-парень". А виявилося отак.
– Перепалок ніяких нема. Через наші розслідування виявилося, що Поворознюк – це аферист, бандит, грабіжник, ґвалтівник жінок і особа, яка розстрілювала людей. Тому яка може бути перепалка зі злочинцем?
– Ну згоден.
– Я тоді чекаю від вас координати. І ми це зробимо.
– Дозвольте особисто через вас подякувати [міському голові Кривого Рогу] Олександрові Юрійовичу Вілкулу. Це його кошти, які він надав через фонд "Кривбас" на ремонт цього навантажувача.
– У вас є наостанок ще можливість "подякувати" Поворознюку.
– (Сміється). Це було риторичне питання. Думаю, усі це розуміють.
– Я вам дякую за те, що ви нас захищаєте. Я дуже хочу, щоб ви й усі ваші хлопці залишилися живими. І слава Україні.
– Героям слава!
