+1 Київ
– Мирославе, свою роботу в кіноальманасі ви назвали "Орел". Щоб не спойлерити читачам сюжет новели, яка побудована на неочікуваному повороті, розкажіть про історію її створення.
– Було так: мені зателефонував Олег Кохан і сказав, що, можливо, ми маємо можливість залучити до зйомок Шона Пенна й потрібно негайно придумати якусь історію в межах альманаху, який розповідає про екоцид в Україні. Ну і я почав думати... Це, мабуть, найкумедніша історія із серії "Скажи що-небудь". Я почав думати, яка б історія могла бути для Шона і вона склалася сама собою.
– Як ви взагалі сприймали Шона Пенна до того, як почали разом працювати?
– Скажу, що саме із Шоном пов'язана дуже цікава історія. Він, на відміну від багатьох інших голлівудських зірок, не має жодних генетичних зв'язків з Україною. Увесь Голлівуд свого часу створений євреями, які емігрували або з України, або з Білорусі. Відповідно, Голлівуд наполовину український, а наполовину білоруський. А ось Шон такий легендарний актор, жодних зв'язків з Україною не має.
– Чому тоді саме він серед інших світових зірок, сказати б, очолив підтримку України і як ніхто інший вболіває за нашу перемогу над росіянами?
– У мене немає на це відповіді. Але наскільки я зрозумів, його зацікавленість нашою країною почалася 2019 року, коли колишній комік Володимир Зеленський переміг вибори і став президентом України. Шон вирішив, що це цікава історія про артиста, який став президентом. І, знаєте, коли людина починає працювати над фільмом, її щось чіпляє, і вона починає крутити це в голові й усе глибше занурюватися.
– Власне, у день початку повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ в Україну 24 лютого 2022 року Шон Пенн приїжджає в Україну, щоб фіксувати хід подій.
– Так! Уявіть – дворазовий володар "Оскара" опиняється під страшними вибухами в Києві, не десь біля польського кордону, а у столиці України. Це дивна історія, але саме вона скерувала сюжет мого "Орла" – про те, як американець у Каліфорнії постраждав від війни, яка відбувається на іншому кінці світу. Це говорить і про те, який світ крихкий, і, власне, про те, як близько для американця виявилася наша війна. Бо зараз саме Шон – найпалкіший адвокат України в Голлівуді. Можна згадувати, і як він вимагав на телебаченні дати слово Зеленському, і як на лінію зіткнення їздив...
– Після пропозиції продюсера фільму написати сценарій для Шона Пенна, скільки у вас було часу?
– Я одразу погодився, а сценарій уже наступного дня був готовий. Я зрозумів, що це має бути щось реалістичне, що можливо зняти за короткий термін і з обмеженим бюджетом.
– У мережі, до речі, завірусилася історія про те, що у вашому фільмі Пенн зіграв за $1.
– Справа в тім, що Шон – член Гільдії кіноакторів США і, за правилами, він не має права зніматися безплатно. Тому, звісно, якусь символічну суму йому заплатили творці фільму. Та й сам знімальний процес, переїзд групи – це все далеко не $1 коштує.
– Тобто Пенна фінансове питання взагалі не цікаво?
– Узагалі! У розмові він сказав, що якщо щось отримає, то віддасть ці гроші на благодійність.
– Як ви домовилися з актором про зйомки?
– Ми спочатку поїхали на Каннський кінофестиваль, де зустрілися із Шоном і домовилися зняти стрічку після його дня народження в серпні 2023 року. І саме тоді почався страйк Гільдії акторів, відповідно, усі члени організації не мали права працювати. Наша ідея висіла на дуже тонкій волосині, бо ясно, що ніхто б заради нас не порушив правила. Але є один варіант робити акторів під час страйку – це якщо сама ж Гільдія видасть спеціальний дозвіл. Проте отримати його дуже важко, ба більше для іноземної команди. І от саме Шон, якому була небайдужа робота у фільмі, з'єднав наших продюсерів зі своїми юристами, і урешті-решт ми отримали дозвіл легально знімати Шона в Лос-Анджелесі під час страйку.
– Повертаючись до сюжету фільма. Другий герой новели перебуває в Чорнобилі, і це не перше ваше звернення до цієї тематики у творчості. Чому саме в Чорнобилі ваш герой зустрічає війну, чи не занадто епічний вигляд має ця історія в кадрі?
– По-перше, це дуже природне для мене місце в тому розумінні, що я і працював там, і знімав там, і планую щось зняти. І Чорнобиль, звичайно, знакова історія для України. Тобто це якийсь бренд наш. Звісно, місце дії у фільмі могло бути будь-де, але Чорнобиль – це історія найбільш упізнавана. Якщо ти кажеш Чорнобиль – усі розуміють, де це знаходиться. Хоча років сім тому я пояснював одному видатному американському кінематографісту, що Чорнобиль – не в Росії. Ну, а по-друге, історія поягає в тому, що вони дійсно вперлися в радіаційну зону. Мені здається, що це трохи too much. Тобто якби це не була справжня варварська війна, а кіно, то я б так ніколи не вчинив, тому що за законами жанру Чорнобиль – це зона ядерного лиха, ще й додати туди війну – це забагато. Війна мусить бути десь в іншому трохи місці, щоб не змішувати і глядач не заплутався.
А в чому ще полягає такий мій вибір місця дії, тому що в Чорнобилі, насправді, за ці 40 років після аварії перемогла природа, і це чудове місце для тварин, де їм доволі комфортно. А оскільки один із моїх героїв займається записом звуків тварин, то в чорнобильській зоні й справді можна записати велику кількість унікальних звуків.
– Коли Шон прочитав сценарій, у нього були якісь питання? Ви щось переписували?
– Ні, на прохання Шона ми нічого не перероблювали. Єдине, що в новелі за початковим задумом дійсно фігурував інший птах. Проте з появою Шона стало зрозуміло – якщо це він, то має бути орел. Шон – це орел. Узагалі, чесно кажучи, я бачив різних акторів – українських, російських, американських і мушу сказати, що Шон – це, можливо, хай на мене не ображається, один із найприємніших і найдисциплінованіших на майданчику людей, яких я бачив узагалі в житті.
– Якою була атмосфера, коли легенда Голлівуду заходив на майданчик?
– Ну, як сказати, атмосфера така – десь у повітрі зависає 100-кілограмовий освітлювач, люди притискаються до стін, бо входить зірка. Але Шон просто робить роботу, він спілкується, він абсолютно звичайний. Якби були конфліктні ситуації – я б не розказав, але їх просто не було.
– Якісь розмови поза роботою, не про фільм у вас були?
– Звичайно, в основному не про фільм. Коли ми познайомилися в Каннах, він там саме презентував "Суперсилу" (фільм Пенна 2023 року, який розповідає про вторгнення Росії в Україну. – "ГОРДОН"), потім він увесь рік його підмонтовував, перемонтовував, поправляв і випустив після того, напевне, як ми уже зняли свій фільм. Звичайно, ми в Каннах провели в його номері фактично три дні безвилазно. Тим більше, що для Шона це вимушена історія, тому що він не може нормально пройти по вулиці. І уявіть, це ж 2023 рік: дадуть – не дадуть Україні F-16, він розповідав якісь свої історії, як у США радився про допомогу нашим військовим, він постійно розпитував, чи правильно доніс глядачеві нюанси в "Суперсилі", які враження наші, розпитував про історію України, про Майдани, про [третього президента України] Віктора Ющенка...
– Зйомки фільму ви проводили на легендарній лос-анджелеській студії Evergreen, де свого часу не лише ексдружина Пенна, американська артистка Мадонна записувалася, а й американські співаки Френк Сінатра, Майкл Джексон, герої мультфільму "Сімпсони" й серіалу "Друзі". Чому саме там?
– Вона дійсно легендарна, але спробуйте в Лос-Анджелесі знайти нелегендарну студію, там же всі зірки ходять у ресторани й записуються. А деякі узагалі відмовляються зніматися, якщо це буде не в Лос-Анджелесі. Ми ж відбирали приміщення по інтернету, розглядали і студію Fox, і Universal Pictures, багато передивилися. Якщо чесно, не шукали легендарне місце, ми просто відбирали по тому, чи підходить приміщення нам для зйомок. В Evergreen дуже професійно й надзвичайно дружелюбно з нами працювали.
– Таке їхнє прихильне ставлення пов'язане зі співчуттям через війну?
– Мій улюблений американський комік Даг Стенгоуп пояснює дружелюбність американців тим, що в них немає безкоштовної медицини і є вільне володіння зброєю, що, власне, дисциплінує.
– Ви говорили, що мрієте колись зняти повнометражний фільм із Пенном. А зараз над чим працюєте?
– Не можу відповісти, бо так завжди – коли проєкт ще не оголошений, про нього краще не казати. Хай друзі порадіють, а вороги думають, що в мене повно роботи.
