Чим голосніше кричить Москва, тим дорожча дипломатія Пекіна 

Поки триває обережна дискусія про тристоронню зустріч Трампа, Сі та Путіна, усе більше людей у західних дипломатичних колах схиляються до думки, що Китаю невигідна тристороння зустріч. Сі, який має час на очікування і спостереження за тим, як усе "горить" у Європі й у США, може провести двосторонні зустрічі з обома.

Я добре пам'ятаю, як за першої каденції Трампа риторика у протистоянні з Китаєм і Росією зводилася до того, що "США та Європа" проти режиму Путіна й проти посилення китайського впливу. Сьогодні, якщо дивитися на ситуацію очима Сі, такого єдиного фронту він не дуже й бачить.

Росія як інструмент дестабілізації в очах Китаю може спрацьовувати в його інтересах. І наступна фаза – домогтися розколу в ЄС у наступні три роки, сегментувати його, побудувати полюс економічно китаїзованих країн (щось на зразок Угорщини Орбана), увійти в цей ринок. Чим голосніше кричить і лякає Росія, тим дорожчою стає дипломатія Пекіна. У таких умовах стояти на рівних зі США, коли Пекін бачить себе точно вище, прагне вичавити американський вплив в Індо-Тихоокеанському регіоні шляхом роботи з урядами країн, а також побудувати вплив у Європі через військові загрози Росії Сі не сильно й хочеться. Саме тому Китай найбільш обережний у заявах і залишає поле для маневру.

Укотре варто сказати, що питання України під час зустрічей навряд чи взагалі буде підняте. Це історія не про нову "Ялту", як це хочуть бачити росіяни. Швидше про торгівлю і доступ до зон інтересів великих бізнесів. А також розмова про те, чи можливо розділити ринок Європи і де вкластися в російські ресурси.