Два "гуманісти" навіть приблизно не уявляють життя у "двіжусі" 

Два "гуманісти" навіть приблизно не уявляють, як воно – жити в постійній "двіжусі".

Навіть чути вухами й відчувати тілом ближні удари або збиття балістики – уже стрес і біль.

А потім ти стираєш із пам’яті об’єкти, до яких звик як до частини міського ландшафту: "Епіцентр" на Почайній, "Космополіт" на Шулявці, Академія наук, сусідній житловий будинок у спальному районі…

Ти водночас і мішень у тирі, і фактор того, що країна стоїть, поки ти ще навіть не встиг здригнутися. І небезпечно, і необхідно.

Такий мій мисленнєвий коктейль зранку 22 жовтня після сну, якого насправді майже не було.