Хоч який – миршавий, по складах читає – та він виграє 

А могли б мати нормальну президентку. Америка, яка вчила, і добре, світ демократії, була зацікавлена в прогресі і підтримувала рівні можливості, двічі не наважилася обрати жінку президенткою. Спочатку Гілларі Клінтон. Потім Камала Гарріс.

І, що найцікавіше, обидва рази їхнім суперником був Дональд Трамп. Той, хто має очевидні проблеми зі зв’язним викладом думок, плутається у власних словах, почав уже віддавати честь своєму літаку і забув, як свого часу завзято глузував з віку Байдена, а тепер от сам регулярно дає приводи для дошкульних жартів. Я досі не можу збагнути, чим саме ця людина так захопила мільйони американців? От що вони в ньому побачили? Які чесноти? Які інтелектуальні здібності? Яку моральну перевагу? Але двічі обрали його. І двічі відмовили жінкам.

Звичайно, ми не знаємо, якими були б президентками Гілларі Клінтон і Камала Гарріс. Але ми знаємо, яким є президент Дональд Трамп. І чомусь мені здається, що і Гілларі, і Гарріс точно робили б значно менше фігні. Америка виявилася не готовою до жінки-президентки.

І, до речі, Україна теж не готова. Нехай буде хоч який, миршавий, дивний, по складах читає, але він виграє. Бо мужчина, блін. Вігдіс Фіннбогадоттір, першій у Європі жінці, демократично обраній президенткою держави, приписують такі слова: "Не існує ніякої скляної стелі для жінок. Є лише щільні ряди чоловіків, які нас нікуди не хочуть пускати".

Для багатьох чоловіків розумна, сильна, компетентна жінка при владі – це прямо особиста чоловіча поразка. Вони можуть пробачити чоловікові дурість, некомпетентність, хамство, брехню, нарцисизм. Можуть захоплюватися його агресією і називати її силою.

А у Камали все добре. Як і у Гілларі. Привіти нам передають. А ми що? Ми репостимо їхні слова, де вони ще раніше попереджали американців: Трамп – це Путін.