Краматорська Путіну явно замало. Його мета значно ширша
Про російські вибори (або "вибори"), у принципі, усе відомо. В авторитарних країнах вибори сприймаються як присяга населення у вірності своєму вождю. І чим вищий результат оголошують, тим сильніше режим використовує його як підтвердження власної легітимності.
Путін, звісно, буде використовувати ці результати як доказ того, що росіяни підтримують війну. Наскільки це відповідає реальності – окреме питання. Але в системі, де рішення про продовження війни фактично залежить від однієї людини, такі результати лише переконують його, що він усе робить правильно. "Великий вождь веде Росію до перемоги, а весь народ його підтримує" – саме таку картинку Путін, схоже, хоче залишити після себе в підручнику історії.
І фінал своєї глави в цьому підручнику має бути масштабним. Тож захоплення Краматорська після п'яти років війни для цього явно замало. А от знищення України цілком відповідає такому масштабу.
Тому головне питання: як далеко Путін готовий зайти у війні й що взагалі може змусити його зупинитися? Ключове питання після "виборів": що далі?
Від початку повномасштабного вторгнення щоразу, коли Путін мав вибір між деескалацією і загостренням, він обирав друге. Відсутність великих успіхів на фронті часто сприймають як проблему для Путіна. Але його мета значно ширша за захоплення окремих територій. Бойові дії – лише частина тиску на Україну.
Розрахунок Кремля полягає в тому, що Україна зрештою втомиться від опору й погодиться на російські умови, щоб стати російською федеральною територією. Проблема для Путіна в тому, що тепер ескалація працює в обидва боки. Україна дедалі частіше завдає ударів по російських тилах. Це створює економічні проблеми й робить війну значно відчутнішою для самих росіян. Водночас військова підтримка України з боку США не припиняється, а пристосовується до нових умов.
Нещодавно був погоджений пакет військової допомоги на $2,68 млрд. Продовжує працювати й "Рамштайн", розвиваються спільні оборонні проєкти, зокрема FrankenSAM, і співпраця українських та американських виробників. Тому що довше триває війна, то вищою стає її ціна для Росії.
Хоча "вибори" й дали Путіну можливість говорити про "суспільну підтримку" продовження війни, її подальший хід залежить не лише від Кремля. Дуже багато залежить від України – наших військових, людей у тилу – і підтримки союзників.
Головне тут не змінилося: війна закінчиться тоді, коли Росія більше не матиме можливості її продовжувати. І ключову роль у цьому відіграє українська армія.
Джерело: Микола Княжицький / Facebook
