Лукашенко – вже не папуга Путіна. Можуть бути неприємності
П’ять тем Лукашенка і Путіна, або чому тато Колі, прилетівши до РФ на літаку ближнього магістрального сполучення, після розмови на Валдаї викликав літак далекого магістрального сполучення і на ньому помчав до Сі.
1. Втягнення у війну. Точніше – Білорусь як чинник регіональної дестабілізації. Втягнути Лукашенка у повномасштабні бойові дії сьогодні складно. А ось використовувати його або підштовхувати провокаціями – цілком можливо.
2. Хімпром і НПЗ. Паливо (у тому числі авіаційне) та продукція хімічних підприємств. Актуально на тлі прильотів до Росії. Але Білорусь має свої "сірі" канали збуту на преміальні ринки. А поставки до РФ – у межах 300 тис. т на рік. Путіну потрібна продукція сьогодні. Лукашенку – дешева нафта та великі гроші.
3. ВПК. Існує активна співпраця. Переважно у сфері не надто технологічних (або сучасних) виробів. А є цілі сфери, куди Росії "заборонено". Це або робота на самостійний білоруський експорт, або сфера інтересів (або спільна робота з) КНР. Путін хоче цю "заборону" скасувати. Питання – якими засобами він намагався чинити тиск.
4. Громадянський сектор економіки. Він у Росії згасає. А отже – ринок збуту білоруських товарів теж. Уповільнити процес можна, але тут необхідне рішення Путіна. Єдине місце, де тато Колі – зі слабкими позиціями.
5. Нова роль, яку Лукашенко приміряє на себе, – посланець. Тобто не папуга Путіна, а той, хто доставляє послання в обидва боки. І який, можливо, вже контактує й з Україною. Путіну це не надто подобається, Лукашенко намагається вхопитися за хвіст птаха свого щастя. Одним словом, можливостей для компромісів украй мало. Але якщо відмовити Путіну за всіма пунктами, можуть бути неприємності. І тут доречна термінова поїздка до Китаю. Де Сі не тільки приймає у своїй резиденції, а й робить кілька заяв. Одна – про незалежність. Друга, цікавіша – розмова про "регіональний порядок денний" і заява про необхідність "слугувати стабілізуючим чинником у неспокійному світі".
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
