Люди, невже ви такі тупі? І так ментальне здоров’я покалічене назавжди, а ви добиваєте 

Як пояснити собаці, що це просто гроза? Сидить у ванній, тремтить. Воно й без грому гуркоче в Харкові і вдень, і вночі, а тут ще й негода додає емоцій.

Але от що я помітила. У дощову погоду в місті однаково трохи тихіше, ніж зазвичай. Тому що мотоциклісти (тут лайка, лайка, лайка) не виїхали на дороги.

Я, знаєте, вчора била себе по руках, щоб нічого не написати, так хотілося своєю злобою поділитися. Але цензурно я б не змогла, а грубіянити не хочеться. І я не про орків та обстріли, із цими все зрозуміло. Я про своїх. Про рев мотоциклів у місті.

Мені просто цікаво, чи усвідомлюють любителі перегонів на вулицях, що діти на майданчиках щоразу з плачем біжать до мами? А жінки піднімають голову в небо, шукають Shahed.

Я не драматизую, саме вчора спостерігала цю картину. Якийсь, вибачте, недоумок ганяв увесь вечір вулицею Академіка Павлова, туди-сюди. І що п’ять хвилин у нас на дитячому майданчику траплялися істерики: "Мамо, летить!"

І це не одна історія, це стиль життя в Ха. Сирена реве цілий день, щось горить, вибухає, і ще ці. Я про мотоциклістів.

Я не прибічниця заборон як жанру. Ми вільні люди і за неї, свободу, й воюємо. Але, бляха, люди, невже ви такі тупі? Звук мотоцикла неймовірно схожий на звук наближення біди. І якщо дорослі просто дратуються від цієї нескінченної какофонії, то діти, люди похилого віку, тварини – жахливо бояться.

У харків’ян і так психічне здоров’я покалічене назавжди. Розлади сну у кожного другого. Мовчу про ПТСР та інші тривожні синдроми. Тут саме час психіатрів садити в кожен під’їзд, просто у сторожки до консьєржок. А ви добиваєте.

Ну чого вам бракує? Адреналіну? Та без проблем, поїдьте в Куп’янськ, Краматорськ, не знаю, в Костянтинівку. Слабо по Покровську покататися?

Так, я злюся. Може, просто Марс у Венері чи як там – Сатурн у Меркурії. Може, хтось скаже: "Та нехай підлітки катаються". Готова вислухати всі аргументи.

Але, мої любі харків’яни, нарешті поговорімо про це.