"Мир в обмін на території" – це вирок мільйонам українців 

28 жовтня 1944 року вважається днем вигнання нацистів з України. Нацистів справді вигнали. Але для нашої землі цей день став не кінцем окупації, а її зміною. На місце одного окупанта прийшов інший, який називав себе визволителем, а насправді був окупантом.

Прийшли рашисти. Почався одразу геноцид українського народу. Чоловіків зі звільнених сіл гнали на фронт без підготовки, у цивільному одязі, і називали їх "чорносвитниками". Їх кидали на кулемети як покарання за те, що вони "перебували під окупацією". Вони гинули тисячами в перших же боях. Радянська влада не рятувала цих людей, вона ними розплачувалася.

Далі була справжня програма "визволення". У травні 1944 року з Криму за кілька днів депортували майже весь кримськотатарський народ, і тисячі людей загинули ще в дорозі. У 1946 році Українську греко-католицьку церкву ліквідували, священників відправили до таборів. Восени 1947 року під час операції "Захід" за кілька днів із західних областей вивезли понад 76 тис. людей.

Паралельно із цим голод 1946–1947 років забрав сотні тисяч життів у країні, яку щойно "визволили". Тих, хто повернувся з примусових робіт у Німеччині, пропускали через фільтрацію і часто відправляли з одного табору в інший.

Тепер подивіться на окуповані території сьогодні, і ви побачите те саме кіно, тільки в кольорі. Фільтраційні табори знову працюють. Українських дітей вивозять до Росії, і саме через це Міжнародний кримінальний суд у березні 2023 року видав ордер на арешт Путіна. Людей змушують брати російські паспорти, без яких не можна ні лікуватися, ні працювати. А чоловіків з окупованих територій мобілізують у російську армію і кидають воювати проти власної країни, як колись "чорносвитників".

Буча та Ізюм показали, як виглядає російське "визволення" без пропагандистського гриму. Саме тому розмови про "мир в обмін на території" є не дипломатією, а вироком мільйонам людей. Кожен кілометр, який віддадуть Росії, означатиме фільтрацію, депортації, русифікацію шкіл, заборону української церкви й мобілізацію наших чоловіків у чужу армію. Росія не змінилася з 1944 року, вона лише замінила НКВС на ФСБ.

Ми пам'ятаємо, що після "визволення" Україна отримала ще майже пів століття несвободи. Удруге ми таку помилку не повторимо, бо тепер точно знаємо, що для Росії "визволити" завжди означає захопити й почати геноцид.