Гранд-наративна пастка.
Хочу підтримати крайню публікацію Олексія Копитька щодо того, що діда лякають свої ж... По суті, ведеться рефлексивна гра на кількох рівнях і по кілька партій на кожному рівні одночасно.
Один із рівнів – це внутрішня гра між умовною 2-ю службою ФСБ та умовним Кирієнком. Окрема задачка – яку позицію займають Бортников і Корольов у цій партії.
Діда лякають страшними українськими "Лютими", "Фламінгами", щоб він дав усю повноту повноважень охранці для тотального закручування гайок.
Я також думаю, що публікації загроз Путіну від Шойгу з посиланням нібито на європейські розвідки – це фуфло.
Навіть якби були факти й вони дійсно знаходилися в розпорядженні європейських розвідок, то вони б сікнули їх зливати в медіа.
Крім того, Путін потрапив у наративну пастку.
Зважаючи, що ми також зараз працюємо над питанням ідентичності та гранд-наративу, цей кейс доцільно вивчити.
Пастка полягає в тому, що штучна онтологічна платформа побудована, у тому числі, на "побєдобєсії".
Так само, як "американська мрія" побудована на власному одноповерховому житлі.
Немає символу – не тримається купи платформа.
Не тримається платформа – усе сиплеться.
Не проводити парад – не можна.
Не бути присутнім на параді – не можна.
Домовитися із Зеленським – не получається.
Залишається тільки обіцяти ядєрку, єслі чьо...
Але ядєрку обіцяли вже багато разів. Тому ця обіцянка більше не працює. І по параду реально можуть жахнуть.
Або не по параду, а по ППО, яка його обслуговує.
Або по районах, звідки стягнуто ППО.
Таким чином, ситуація в діда патова.
Українська сторона це знає і грає, як може.
Спочатку заганяє діда у свою ініціативу перемир'я.
Дід не реагує.
Тепер Зеленський буде вирішувати, можна чи не можна проводити парад на Червоній площі.
Ця конструкція доводить те, що зовсім не обов'язково контролювати Червону площу фізично, аби її взірвати чи розвалити.
Достатньо контролювати контекст інфопростору та його динаміку змін.
На Червоній площі реально можуть політати БПЛА.
Тільки ці БПЛА можуть бути ефесбешними. А звинуватять усе одно візитку Яроша...
Рефлексивна гра – це, по суті, конкуренція за контроль над контекстом. Хто контролює контекст – керує діями чи бездіяльністю осіб, які приймають рішення.
Джерело:
Дмитро Золотухін / Facebook











