Путін дав зрозуміти, що закінчувати війну не збирається 

Reuters повідомляє, що під час телефонної розмови з президентом Фінляндії та прем'єр-міністром Норвегії Путін заявив, що Росія не має наміру відмовлятися від захоплення всього Донбасу.

Важлива ремарка: це не свідчення лідерів Фінляндії та Норвегії, про це агентству повідомило джерело, наближене до Кремля (це для контексту). Гаразд, але припустимо, що це дійсно те, що Путін повідомив під час цієї телефонної розмови.

Ми знаємо, що Україна також не збирається відмовлятися від свого поясу фортець. Нагадаю читачам не з України: слов’янсько-краматорська агломерація – це величезний укріпрайон, оборону якого вибудовували роками. Захист цієї ділянки фронту, включно з прилеглими напрямками, забезпечують два угруповання військ – "Центр" і "Азов", які об’єднують під своїм командуванням корпуси, бригади, окремо придані частини тощо. Очолюють ці угруповання бригадні генерали Андрій Білецький і Денис Прокопенко (Редіс).

Ніхто при здоровому глузді на жодній війні (якщо тільки він не капітулював або його оборона не розвалилася) не віддає ворогу просто так свою територію, тим більше такі укріпрайони. В принципі, навіть якщо уявити, що з Києва надійде наказ залишити цей район, навряд чи його взагалі виконають, що для ситуації, в якій перебуває Україна, є нормальним (або "нормальним" – на війні взагалі нічого нормального не буває).

Мені це частково нагадує Швейцарію часів Другої світової війни, де існувала концепція Національного редуту. Вона передбачала продовження опору, спираючись на укріплення в Альпах, навіть у разі захоплення вермахтом частини країни і без огляду на політичне керівництво держави.

Тобто якщо інформація Reuters правильна, Путін фактично дав зрозуміти лідерам Фінляндії та Норвегії, що закінчувати війну він не збирається. Це ставить жирний хрест на будь-яких спробах адміністрації США заморозити конфлікт, бо для такого заморожування банально немає узгоджених умов.

Війна триватиме й надалі, хоча, будьмо чесними, війною у справжньому розумінні цього слова це вже важко назвати, з огляду на ту кількість солдатів, яких Росія кладе у своїх наступальних операціях. Це радше одне величезне жертвопринесення. У зв’язку із цим закономірно постає й питання: яким фальшивим богам чи ідолам Путін приносить у жертву ці сотні тисяч своїх людей?