Путін погодиться або підставить голову "під табакерку"
Що може бути після провалу літньої кампанії (версія).
Сергій Собянін заявив, що повне переведення економіки на воєнні рейки може "вбити країну". Це чергове свідчення занепокоєння більшої частини російської керівної верхівки планами молодих путінських "вовків", які збожеволіли на війні, повністю мілітаризувати економіку й керувати країною, тобто, по суті, переділити на свою користь власність і владу, потіснивши традиційне чиновництво та олігархат. Такі плани разом із новою хвилею мобілізації можуть почати реалізовувати вже незабаром після вересневих виборів.
Під впливом провалу наступу на фронті Путін провів серйозні кадрові зміни в армійському керівництві. Це остання спроба переломити ситуацію у війні, не вдаючись до якихось надзвичайних заходів. Уже до жовтня, зважаючи на все, стане очевидним її провал. Тоді знову постане питання про мобілізацію та переведення всієї економіки на воєнні рейки. Путін, імовірно, наполягатиме на цьому, а як це сприйме його верхівка?
Якась змова проти Путіна, якщо вона взагалі реальна, радше (принаймні спочатку) буде спрямована не на його повалення, а на узгоджений тиск, щоб він припинив війну, яка, уже очевидно для всіх, крім нього самого, зайшла в повний глухий кут. Це може мати приблизно такий вигляд. Шойгу (у якого безліч приводів для образи на начальника) як секретар Радбезу звертається до Путіна: "Проведімо засідання Ради безпеки, присвячене ситуації у війні проти України". Паралельно відбуваються певні неформальні комунікації між різними представниками старої путінської верхівки, зріє умовна змова. Потім відбувається засідання. Герасимов, який провалив наступ і розуміє, що йому доведеться відповідати за неуспіх війни, доповідає про ситуацію на фронті, де в Росії, звичайно, усе чудово, тільки з кожним днем дедалі гірше й гірше. Плани повного захоплення Донбасу нереальні в найближчому майбутньому. Так, звичайно, "ми робимо все, що можемо, але проти нас об’єдналася Європа, а американці не йдуть на поступки, як ми сподівалися".
Далі, припустімо, виступає Мішустін і розповідає про ситуацію в економіці. Вона теж "чудово справляється з кризою та санкціями". Але проблем стає дедалі більше й більше. Зростає небезпека економічної катастрофи, "попри всі наші успіхи". Якщо війна триватиме, то він уже не знає, як уряд зводитиме бюджет наступного року і звідки брати гроші на військові видатки й величезну армію без гіперінфляції. Потім, припустімо, виступає якийсь представник розвідки й доповідає, що "ми завдаємо ворогу нищівних ударів", однак Україна, як не дивно, тримається й не збирається здаватися за жодних обставин. Наші надії на Трампа не виправдалися. Ба більше, ситуація в Америці складається так, що Трамп втрачає популярність і вплив. А ми втрачаємо той шанс, який він дав нам на заморозку війни. Поки Трамп був сильним, Україна під його тиском була готова, але незабаром, зважаючи на все, вона може відмовитися від безумовного припинення вогню. Вона найближчим часом отримає велику кількість власних далекобійних ракет і нарощуватиме удари по території Росії: портах, Москві, НПЗ. Отже, Україна, попри всі наші "успішні зусилля щодо захисту своєї території", здатна в найближчому майбутньому серйозно порушити російський нафтовий експорт і дестабілізувати ситуацію в країні.
І ось у такому дусі головні члени Радбезу по черзі виступають (висуванців воєнного часу там немає, а Медведєва забудуть запросити). А потім кажуть: "Володимире Володимировичу, давайте все-таки спробуємо зупинитися, поки не пізно". Що далі робитиме Путін у такій ситуації? Він же не зможе їх усіх розігнати (він слабак, не Сталін і не Мао). У Радбезі сидять практично всі головні керівники держави, включно із силовиками. Отже, йому залишиться або погодитися на припинення війни, або підставляти голову "під табакерку", яка після конфлікту з усією верхівкою стає практично неминучою.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
