"Розмотає пара дивізій". Поляки надіються, що воювати не будуть
Із того, що я зрозумів за останні дні, найбільш агресивні (до України виключно) громадяни Польщі живуть у парадигмі, що Україна воює виключно за себе й у своїх інтересах.
З останнім не посперечаєшся. Ми боремося за виживання. Що Україна не має ніякого відношення до захисту Польщі. І що Польщі від України зиску нема, бо вона (дослівно багатенько разів зустрічав) "під парасолькою НАТО і ЄС. І якщо Росія нападе, то з нею буде воювати весь НАТО".
Ну, про те, що ми є загрозою для "винятковості" й "першочерговості" Польщі в ЄС, і так усі розуміють. Але є одне "але".
Як показала реальна війна, кожна з країн (НАТО не виняток) надіється, що воювати на землі буде хтось із союзників. А не вони. Кожна. Надіються на те, що їхні громадяни воювати не будуть. Особливо коли війна виявилась не такою лайтовою, віддаленою й технологічною. Коли гибель людей на полі бою – це постійна й існуюча частина війни. Коли малими контрактними арміями на полі бою питання не вирішити. Коли в забудові вирішує піхота на землі, а не оператори в затишних кімнатах управління.
І, на жаль, розуміння, яка жахлива нинішня війна, у більшості поляків нема. Зовсім. Якісь ілюзії про якусь велич (яку розмотає пара дивізій російської армії, що пройшли школу на цій війні), про якусь крутість і гіпотетичну технологічну перевагу на полі бою.
Ні в одній країні ближнього зарубіжжя нема ніякої переваги перед сотнями тисяч росіян на землі й тисячами тон чавуну з неба. Перед сотнями ракет та ударних дронів за раз. Ні в одній.
Реальний досвід протистояння всьому цьому має тільки Україна.
Джерело: Роман Доник / Facebook
