Розмови про вибори в листопаді настільки ж фантастичні, як про Олімпійські ігри 

Розмови про вибори в листопаді мені виглядають настільки фантастичними в реалізації, що я переживаю за поінформованість учасників обговорення, про яке пише "Українська правда". Це якби ми оголосили про проведення літніх Олімпійських ігор на листопад, але і стадіону ж жодного немає, щоб викликати опонента на змагання. Нагадую:

1. У нас уся робота над законодавством зупинилася на початку квітня, і жодного робочого прогресу тут немає. Таким чином, законодавство про вибори як було готове на 60–65%, так на тому ж рівні залишається. Це насправді дуже багато роботи ще.
2. За даними громадянської мережі "Опора", близько половини виборців живуть не за адресою реєстрації: 29% – в Україні, і фактично всі, хто за кордоном, що становить понад 50% громадян у цілому (внутрішні + зовнішні переміщення).
3. Жодних безпекових передумов та змін для якісної керованості організації процесу не існує. Позитивні тенденції щодо перенесення війни на російську територію жодним чином не зупиняють руйнівних планів щодо української цивільної інфраструктури, енергетики, ЛБЗ. Я можу помилятися, але росіяни були б готові оголосити режим припинення вогню на вибори, лише якщо хтось зміг гарантувати перемогу їхнього ставленника, що абсурд, звісно.

Це нормально і природно, що політичні діячі приміряють на себе рейтинги та навіть фантазують про найближчі електоральні плани. Ми ж усе ж маємо реальну електоральну демократію навіть зараз. Але в чутливості до рейтингів та підтримки є позитивний і негативний ефекти: популізм – негативний, коли потрібно реалізувати необхідну, але непопулярну політику; чутливість та небайдужість до голосу суспільства, яка в авторитарній системі є лише об'єктом.

Але насправді ненормальною є інфантильність щодо системи захисту та передбачуваного і прогнозованого менеджменту всіх загроз, які в нас є навколо перших виборів після такої тривалої перерви.

Щодо учасників цієї розмови, то я не маю сумніву, що всі вони мають політичні амбіції, як і кожен може без проблем балотуватися, бо немає жодних істотних обмежень. І це цілком логічно – дивитися в очі потенційним конкурентам. Але реальною є загроза взаємопоборення, коли виживання української державності досі не вирішено на 100%.