Страх Європи матиме два наслідки для України 

Останніми днями в європейському інфо- та політичному просторі відчувається неабиякий страх перед ескалацією російської агресії на країни Європи.

18 вересня Макрон заявив про посилення російської гібридної загрози й доручив підготувати план захисту критичної інфраструктури та оборонних підприємств від атак дронів і кібератак.

14 вересня Нацрада безпеки Німеччини під головуванням канцлера офіційно констатувала, що Німеччина залишається ціллю російських гібридних атак. Рада ухвалила нові заходи для захисту критичної інфраструктури, а також військової та цивільної оборони Німеччини. А канцлер Фрідріх Мерц заявив, що Росія веде війну не лише проти України, а й проти Заходу.

У Латвії підготовка зараз має цілком практичний вигляд: відпрацьовують евакуацію населення, перевезення людей і роботу евакуаційних центрів.

У Великобританії начальник штабу оборони Річард Найтон в інтерв’ю, оприлюдненому 16 вересня, назвав нинішній момент найнебезпечнішим за свою 35-річну кар’єру. Серед загроз – російська агресія.

НАТО теж давно говорить прямо. Ще в червні 2025 року Марк Рютте попереджав: Росія може бути здатною застосувати військову силу проти Альянсу протягом п’яти років.

Така активізація заяв і підготовки, ймовірно, пов’язана з виборами, які в Росії ніколи не бувають просто виборами. Зазвичай вони тягнуть за собою ряд нових політичних рішень і наслідків. Тому правильно наші партнери побоюються і правильно, що готуються. Але нинішня абсолютно реальна загроза Європі – це передбачуваний наслідок політичних зволікань і недооцінки кровожерливості Путіна та його режиму.

У 2022-му партнери спочатку у нас не вірили, потім європейські бюрократичні процедури фатально гальмували постачання озброєння й техніки. Поки нам місяцями затримували стару військову техніку, війна технологічно змінювалась. Приміром, перші Leoperd нам передали через рік після початку повномасштабного вторгнення. Було ще і таке – в політичних колах партнерів ширились побоювання, що ми накопичимо озброєння та техніку і "рванемо" на Росію. Страх "спровокувати ескалацію" відкрито впливав на рішення щодо озброєння України. Це, власне, дало Росії найважливіше – час.

Що змінилося з 2022-го? Загрозу Європі усвідомили всі. Українська армія показала за цей час "вищий пілотаж" боротьби з переважаючим в усьому ворогом. Звісно, без допомоги партнерів ми б не вистояли – це факт. Але тепер і без нас вони не впораються з російськими провокаціями і загрозами. Бо наш досвід боротьби з Росією унікальний та демонструє невідповідність певних стандартів НАТО такій війні.

Для України їхні страхи матимуть два наслідки. З одного боку в нас будуть зацікавлені, а це вже не просто "бідні родичі", це вже реальне партнерство. З іншого – нам треба зміцнювати і масштабувати власне виробництво озброєння та техніки, бо свій стратегічний запас вони нам не віддадуть.

Джерело: Ганна Маляр / Facebook