Трамп – це лише симптом. Ми маємо справу з більшим 

Кінець світу – це тільки початок.

Нова американська ідеологія.

Я постійно пишу, що Трамп – це лише симптом, а насправді ми маємо справу із чимось більшим. Зараз я все більше схиляюся до думки, що Трамп є певним "криголамом" для нової ідеології США, а за ним уже прийде нова система й нові політики. Книга Зейхана – це систематизований доказ цього. Якісь уривки про ізоляціоністські настрої нам іноді зустрічаються. Але щоб от так системно, доказово пояснити, чому американці хочуть відсторонитися від світу, я зустрічаю вперше.

Отже, Зейхан каже, що сучасна епоха не була американською, а була епохою американської жертви. Справжня епоха розквіту й піднесення США розпочнеться у 20–30-ті ХХІ століття. Після Другої світової США взяли на себе тягар глобальної безпеки, і, фактично, принесли себе в жертву. Наслідком глобалізації був колосальний ріст кругом, окрім США. Останні 50 років середньорічний ріст ВВП США коливався – 2–3%, тоді як тільки Китай ріс 7–8% у рік. Щоб підтримувати такі масштаби глобального росту США мусили стимулювати внутрішнє споживання, що і спричинило колосальний внутрішній борг, який сьогодні складає $34 трлн. Проблема в тому, що цей борг фактично подвоївся за 10 років, а за ще 10 складе вже приблизно $50 трлн. Відсотки на обслуговування такого боргу будуть складати вже 30% бюджету.

Однак, борг не є ключовою причиною чому США хочуть піти з глобального порядку. На думку Зейхана, головна причина в тому, що США найсамодостатніша країна у світі, і на тлі загальної тенденції вони неймовірно виграють у майбутньому. Перший параметр – демографія. Тут усе гаразд, у 2045 році в них буде мінімум двоє працюючих на одного пенсіонера. У них не бракує робочої сили, і вони мають одні з найвищих доходів у світі. Тому вони продовжать залишатися найбільшим споживчим ринком. Друге – енергетика. США займають перше місце у світі з видобутку нафти й газу. Також у них дуже великі перспективи використання зеленої енергетики. Це означає, що вони можуть бути країною з найнижчою ціною на енергію, що відповідно робить їх неймовірно привабливими для виробництва. Третє – у них колосальні запаси природних ресурсів, а якщо додати Канаду, і, сюрприз, Гренландію – то їм нічого особливо й не треба буде возити, а отже й нести ризики за безпеку морських перевезень.

Нарешті четверте, і оце прям взагалі дуже несподівано – США виграють від зміни клімату. Радикальна позиція по цьому трампістів завжди мене дивувала, вони то взагалі заперечували зміну клімату, то вимагали припинити будь-які дії в цьому напрямі. Виявляється, і Зейхан це дуже науково показує, зміна клімату діє по різному на різні регіони. Так, якщо за кілька десятків років є ризик, що Австралія згорить у пожежах, то США навпаки почнуть активно вирощувати сою й інші культури, які там не можуть масштабно рости сьогодні.

Як ви можете зрозуміти тепер – ця ідеологія, про самодостатність США й те, що їх ошукали у глобалізації живе й набирає обертів серед американців. Трамп усього лише перший, хто вирішив на ній виїхати публічно. На цьому тлі, у мене викликає щиру посмішку віра великої кількості людей, особливо європейців, у те, що головне – пережити Трампа. Ні. Поїзд глобалізації вже пішов. І смішні європейці, які не підтримали Трампа в його затії з Іраном, просто стали доказовою базою для цієї ідеології. Тепер спокійно можна казати: бачите, коли нам стало треба – вони не підтримали. НАТО – до побачення.

Я читав цю книгу як маніфест американського нового націоналізму, аж коли в останньому розділі отримав повний шок – її написав демократ. Так, Зейхан – демократ, котрий був змушений описати реальність, яка явно суперечить його ідеології. Від цього книга викликає ще більше довіри.