Для захисту цього місця пріоритетно збирають засоби ППО
Половина літа. Три з половиною місяця до опалювального сезону.
1. Схожу красу я спостерігав зсередини процесу три роки тому. Тільки в більш хитромудрій формі. Тому нічого коментувати не буду. Бо мої коментарі травмують почуття вірян із різних боків. Зазначу одне. Не варто бігати з криками, що ми всі завтра помремо. Закономірність українських реалій: політична турбулентність виникає, коли на війні відбувається певна стабілізація, формується така собі інерція. Тобто раптових ризиків порівняно менше. Після 19 липня наші основні партнери будуть украй туго реагувати на будь-які подразники. Навіть якщо ми раптово звільнимо Придністров'я або спіймаємо Орбана. Тобто у плані міжнародних контактів особливих провисань бути не має, рутину витягнуть. Якщо наш парламент таки піде на канікули до середини серпня (хоча технічно його можуть зібрати в будь-який момент), то політична метушня на чотири тижні вимкнеться. Це не те щоб добре. Бо якісь рішення можна підготувати і провести. Але як є.
Найближчими тижнями Кабмін буде розсаджуватися, знову буде епопея з розділом відомств (максимальна дичина з бюрократичного погляду: треба перелопатити тонни паперу, переподати/перевізувати тисячі документів тощо), почнуть рухатися кадри тощо. Тому якщо вже так трапилося, то краще зараз, ніж у вересні. Ось тоді був би жах-жах. Сподіваюся й покладаюся на розсудливість військово-політичних і військових лідерів, а також їхніх груп підтримки. Гвардійські корпуси підтримали близького їм лідера. "Альфа" органічно буде за свого в будь-якому кріслі. Низка командирів ЗСУ високого рівня публічно зашла в опозицію головкому. Усе це має повернутися в конструктивне русло й трансформуватися в більшу шкоду для РФ. Інакше до зими бути біді.
2. Майже три місяці тому (18 квітня) я написав пост про найстрашніший агрегат на війні – калькулятор. Із ремаркою про "нафтову принаду" РФ: "За збереження тенденцій виходить: за три місяці стане боляче, а за пів року може початися ланцюгова реакція колапсування". Три місяці позаду. Їм уже боляче. Але важливо розставити акценти. Війна – багатогранне, багаторівневе явище. В одну часову клітинку вкладаються відео із Сум, де старша сестра закриває собою молодшу під час бомбардування, фото вбитої сім'ї в Києві, відео з Азовського моря із профілактикою російського флоту, пожежа на черговому російському НПЗ і відео з фронту. Це все існує паралельно. Одне не скасовує іншого. З початку місяця Росія лише в Києві вбила 25 осіб. Я майже щодня демонструю деякі цифри по регіонах. Ви можете самі порахувати кількість жертв і екстраполювати ці цифри до кінця літа.
Також щодня (!) росіяни винищують п'ять – сім АЗС у прифронтових регіонах. До кінця літа це буде під 300 штук до вже спалених. Разом з агресивними ударами по залізниці (раніше УЗ заявляла про 200 пошкоджених локомотивів) Росія в режимі перманентного воєнного злочину атакує медиків, активізувала атаки проти рятувальників, намагається порушити роботу поштових служб і торговельних мереж. Зараз, наприклад, у Харківській області навіть в умовно мирних громадах електричка перестала бути передбачуваним видом транспорту. Складно щось планувати. У травні – червні росіяни точково атакували сільгосптехніку й ферми, зараз (як і прогнозували) посиляться атаки на посіви (разом з атаками на порти). Усе це додавайте в калькулятор і екстраполюйте до кінця літа.
Що станом на зараз трохи краще за прогнози – це ситуація з електрикою (хоча не скрізь). Частково допомогла погода: немає тривалої спопеляючої спеки. Частково люди розсудливо розосередилися з великих міст, немає екстремальних навантажень, тому не було особливого сенсу витрачати дефіцитні ракети. Ну, і низки заходів ужито для пом'якшення шкоди. Можна прогнозувати, що до осені у прифронтових регіонах (від Чернігова до Херсона) стане гірше з доступністю пального (хоча наш бізнес знайде формати постачань), гірше із загальною логістикою й системами життєзабезпечення. Загалом стане небезпечніше. Радник уже ексміністра оборони Сергій Бескрестнов днями зазначив, що росіяни нарощуватимуть удари на глибину до 100 км. Я про це вже кілька місяців пишу. Візьміть лінійку й поміряйте, хто/що потрапляє в умовні 100 км…
До осені назріває певний набір гуманітарних викликів. Наприклад, частина формально мирних громад Харківської області прийняла багато біженців. Значною мірою це родичі/знайомі з інших районів області, тобто свята справа. Однак інфраструктура громад уже зараз під великим тиском. І вода, і електрика, і транспорт. Та все. Накопичувальний ефект від російських атак і ймовірне їх нарощування (за допомогою тих самих реактивних дронів) у частині громад створить умови для виїзду людей. Яким до зими треба десь облаштуватися. Якщо ж розпочнуться атаки на системи життєзабезпечення мільйоників та обласних центрів (скажімо, у серпні встановиться пекельна спека), буде нетривіальне гуманітарне завдання. Бо з тих, хто, наприклад, залишився в Харкові, основна маса нікуди не поїде, навіть коли/якщо ситуація значно погіршиться. Це в будь-якому разі сотні тисяч людей, тисячі дітей.
Який висновок? Шкоду в загальних рисах можна передбачити. Бо ми приблизно знаємо, скільки ракет і дронів запускає РФ, із деякими поправками. Буде важко, будуть жертви й руйнування. Сотні людей у мирних містах у разі збереження нинішньої тенденції буде вбито, кілька тисяч – поранено. Але ніщо, крім серйозної й тривалої дестабілізації життєзабезпечення (вода, каналізація, електрика) великих міст (до того ж одночасно кількох), не вплине на здатність України тримати оборону.
Ось це вузьке місце. Для його захисту і збирають пріоритетно засоби ППО. Десь Росія нашкодити зможе, десь – ні. Україна в будь-якому разі вистоїть. Але кожен має морально підготуватися й визначити тактику для себе і своїх близьких, виходячи зі своєї реальної ситуації.
3. Що в росіян? Паливна криза, яку ми фіксуємо, точніше називати бензиново-логістичною із ціновими наслідками. Для відчуття рівня цифр. Росія традиційно видобувала 500–520 млн тонн нафти й виробляла з неї приблизно 270 млн тонн нафтопродуктів, спрямовуючи приблизно 230 млн тонн сирої нафти на експорт. Зокрема, у РФ виробляли:
• приблизно 85–90 млн тонн дизеля;• 40–45 млн тонн бензину;• 40 плюс млн тонн мазуту;• 10 плюс млн тонн авіаційного гасу тощо.
Водночас внутрішнє споживання і дизеля, і бензину в РФ становить приблизно по 40 млн тонн. Тобто щодо дизеля в Росії – значний профіцит, приблизно 40 млн тонн цього продукту вона експортувала. А от бензин і авіагас споживали практично повністю, експорт якщо й був, то косметичний. Окрім сирої нафти, на експорт відвантажували мазут, нафту, низку хімічних продуктів.
Армія споживає здебільшого дизель. Аграріям переважно потрібен дизель. Залізниця – дизель. Громадський транспорт – теж багато в чому дизель. У публічному просторі зазвичай наводять цифри такого собі відсотка втрати загальної потужності російського нафтоперероблення. Нюанс у тому, що порушення виробництва бензину й авіагасу автоматично створює дефіцит, а збій у виробництві дизеля – радше логістичні проблеми. Тому в російської влади очевидний пріоритет: забезпечити логістику дизеля армії, аграріям і громадським службам, закрити потреби в авіагасі. А бензин для масового споживача, хоч це й соціально значущий чинник, – вторинний.
Вихід шукатимуть у:
1) імпорті бензину;2) зниженні якості й3) зменшенні споживання, зокрема – через здорожчання.
Специфіка в тому, що налаштувати імпорт бензину і, головне, його логістику – це історія на місяці. Основний обсяг російського нафтового експорту вибудувано за принципом "труби й залізниця із Західного Сибіру/Поволжя/Півночі – на захід і південь". Окрім Далекого Сходу. Бензин треба буде імпортувати зустрічними курсами. Кораблі – в порти Балтики і ДС, звідти – залізниця й бензовози. Тому я й писав: російська влада має пройти пік кризи найближчими місяцями, налаштувавши первинну логістику дизеля, а потім перевести бензинову кризу у хронічну. Без зупинення повітряних ударів України на тривалий строк завдання не вирішити. Звісно, ми намагатимемося посилити, наскільки це можливо, щоб спровокувати регіональні колапси.
4. Треба розуміти, що, порівняно з масивом цивільних споживачів (десятки мільйонів), армія потребує не так багато пального. Тут вузьке місце – логістика. Вибивання НПЗ, резервуарів на НПС/ЛПДС, нафтобаз і локомотивів товарних поїздів поблизу від прифронтової зони різко ускладнює маневр пальним. І може спровокувати перебої, через які російські військові зазнають шкоди, більшої за допустиму для їхніх завдань, і забуксують.
Непряма шкода – цінова спіраль, здорожчання всього. Спровокує як кризу неплатежів, так і дефіцит деяких товарів. Не кажучи вже про згортання інвестицій. Навіть глава "Ростеха" Сергій Чемезов днями сказав, що його монструозному господарству бракує коштів на інвестиції. Регіони РФ (окрім Москви, Татарстану й ще кількох) переживають серйозну кризу бюджетів. Рекордна кількість суб'єктів РФ зіткнулася з дефіцитом бюджету вже в першому кварталі 2026 року. Російська влада вже точково тестує формат примусової мобілізації, тому що потік найманців не задовольняє потреби.
Зараз це працює. Однак до умовного жовтня, коли планують нову хвилю масової мобілізації в РФ, "дорогие россияне" вже будуть не дуже задоволені тим, що відбувається. Тобто це буде примусова мобілізація досить роздратованого населення…
5. Тому завдання на літо – вересень. Не провалитися самим. Розуміти, що будуть жертви й збитки, але можливості ворога – вимірювані й скінченні. Підготуватися до складнощів. За можливості. Допомагати армії. У міру сил. Надорвався – програв і став проблемою. Робити все, щоб "дорогие россияне" були розлючені й спрямовували своє невдоволення в антивоєнне русло. До кінця серпня – початку вересня ми з росіянами де-факто сам на сам, якщо не трапиться чогось аномального.
Пріоритет – психічне здоров'я й урожай. Абрикосів мало, яблук мало, але щось точно доведеться роздавати/ухилятися.
Джерело: Алексей Копытько / Facebook